Глава Перша ( продовження 2)

Вони з Кайрином були давно знайомі, ще зі студентських часів. Бальтор та Кайрин із самого першого курсу і потім упродовж наступних двадцяти років навчання були більше суперниками, ніж друзями чи знайомими. До того як Бальтор вступив у Всегалактичний Універсаріум Міжзоряних досліджень, він не знав собі рівних у розумі. Але ось на загальних парах він дізнається про якогось зачуханого "курпедлика" з іншої групи, який, як казали, розумом такий, а може, навіть сильніший, ніж Бальтор. Це немислимо!

Бальтор одразу викликав на математичну дуель просторових рівнянь із підвищеною складністю. Звісно, Кайрин, шморгаючи носом та страждаючи від нежитю, набагато швидше й коротше вирішив ці рівняння. Обуренню Бальтора не було меж, і він вирішив використати останній козир — розв'язання просторових рівнянь підвищеної складності з ухилом до надматеріального зв'язку з пі-мезонами вільних атомів. Ці рівняння були настільки складними, що навіть не всі викладачі наважувалися за них братися. Бальтор був упевнений, що таке рівняння Кайрин не розв'яже, і Бальтор не розв'яже, і це буде нічия для обох, і це хоч якось збереже його обличчя серед інших студентів.

Бальтор обрав найскладніше з рівнянь. Аудиторія ахнула. Викладач нервово почав протирати окуляри. Бальтор завзято кинувся до дошки, ніби справді намагався розв'язати рівняння. Кайрин, нахмурившись, залишився на місці і, притуливши кулак до рота, нервово перебирав очима. Бальтор обернувся до нього і вже відчував смак перемоги, бо сам він вже накреслив добряче символів, виводячи логічний ланцюг висновків, який, звісно, на цьому й завершувався.

У цей момент Кайрин невпевнено покрокував до дошки, промовляючи до себе: "Мабуть, ось так..." — і почав неквапливо, але невблаганно виводити досконалі математичні висновки, які приводили до остаточної правильної відповіді. Аудиторія завмерла... Викладач більше не протирав окуляри, а просто дивився з відкритим ротом... Бальтор застиг у шоці... Кайрин завершив креслення, неквапливо поклав крейду і, повертаючись до аудиторії, поправив окуляри і неголосно сказав: "Якось так, я вважаю..." — Аудиторія вибухнула! Розв'язання рівняння, звісно, було правильним.