Картина

      Людей на виставці було не дуже багато, тому Сергія дещо здивував натовп поряд однією з картин. Вже на відстані він зрозумів, що недарма: йому і самому подобалися подібні картини:

     Галявина в лісі, освітлена сонцем, крізь дерева проглядає річка. Біла скатертина з напоями і їжею, постелена на траві. Жінки і чоловіки довколо неї: хтось сидить, хтось напівлежить, спершись на лікоть. Дивляться на дітей, які в свою чергу дивляться на фігуру, що стоїть на голові. Ще одна фігура людини трохи осторонь – з блокнотом в руках….

• Гарна картина, - сказала жінка, що була поруч, - дійсно, справжнє свято.
• А можна було б назвати і «Щастя», - відповіла їй подруга, - дружні, діти здорові і поруч.
• І напевно війни нема….

      Сергій, вирішивши дочекатися, коли люди відійдуть від цієї картини, пішов до іншої. У нього було враження, що він вже десь бачив ту картину або… і згадав….

     Це було роки чотири тому. Він приїхав в невелике містечко на день народження до свого давнього друга, однокурсника і співробітника Олексія, з яким останнім часом майже не бачилися, хоча і працювали в одній будівлі. Вони посиділи з дружинами і дочкою Олексія за столом, а потім пішли прогулятися до лісу. Дружини не захотіли йти з ними, а дочка пішла по своїх справах.

      Неспішно йшли, розмовляли про роботу, дітей, про себе: вийшло, що обидва залишилися майже самі, навіть, свята проводять найчастіше тільки разом з дружинами, Згадували колишніх сокурсників і співробітників: хтось переїхав чи звільнився, з кимось розійшлися по різних причинах, когось вже не було на світі….

       Трохи сумна вийшла прогулянка, і раптом обидва остовпіли, ледь не впритул побачивши компанію людей, що розташувалася на лісовій галявині…. Намагаючись залишатися непомітними, трохи подивилися, ніби в кіно, і пішли. Сергій навіть згадав свої тодішні почуття: з одного боку піднесення, яке буває після перегляду гарного фільму, а з іншого незадоволення собою і сум…. У Олексія, мабуть, був такий же настрій, бо вони деякий час мовчали, а потім заговорили про те, що треба частіше бачитися, і дітей нарешті познайомити, а потім вирішили подзвонити до їхнього колишнього приятеля-однокурсника, з яким обидва вже декілька років не спілкувалися…..   

     Побачивши, що люди розійшлися, Сергій повернувся до картини і неспішно почав роздивлятися її:  Галявина в лісі, освітлена сонцем, крізь дерева проглядає річка. Біла скатертина, постелена на траві. Жінки і чоловіки різного віку довколо неї: хтось сидить, хтось напівлежить, спершись на лікоть. Дивляться на дітей, які в свою чергу дивляться на фігуру, що стоїть на голові. Дівчинка сміється і плескає в долоні, двоє маленьких хлопчаків-близнюків, ще одна дівчинка, здивовано притиснула руки до обличчя. Двоє підлітків в плавках ідуть до них від річки, хлопець з дівчиною грають в бадмінтон. Ще одна фігура людини трохи осторонь – з блокнотом в руках….

     - Дивовижна картина, - подумав Сергій, - дізнатися би про цих людей: де вони зараз, як вони. Так хотілося вірити, що в них все гаразд, адже він знав, що це містечко два місяці було під окупацією рашистів….