Розділ 7

Далекий склад Академії, де зберігалося все те, що зазвичай дістають лише для окремих подій, був схожий на лігво архівного дракона, який накопичував не золото, а святковий мотлох. Величезні коробки, вкриті пилом, стелажі, що рипіли від старих чар консервування, і відчуття, що ось-ось з-за рогу вилізе щось із вісьмома лапами й гірляндою в зубах.

Алхімік Велс першим ступив усередину — і відразу відскочив.
— Я не в тому настрої, щоб мене з’їли, — заявив він.
— На складі може зберігатися все, що здатне нас убити, — зауважила цілителька Маїса. — І все, що може прикрасити залу. Боюся, іноді це одне й те саме.

Бойовик, розсовуючи коробки, пробурчав:
— Гаразд, просто беремо першу-ліпшу коробку з написом «гірлянди».

Він потягнув коробку.
Вона загарчала.
— …нам потрібна інша! — Уточнив він, різко відсмикуючи руки.

Алхімічка підійшла ближче, придивилася й помітила на коробці стару бирку:
«Експеримент №1443. Не відкривати. Ніколи».
— Ммм. Дитячі експерименти колишнього декана, — зітхнула вона. — Їх узагалі не можна чіпати.
— Ага, — бойовик обережно відсунув коробку носком. — Тоді шукаємо щось менш охоче нас зжерти.

Вони рушили далі.
На другому стелажі висіла табличка:
«Мішура. Нормальна. Мабуть».
Це всіх надихнуло.

Але коли Маїса взяла мішуру до рук, та раптом ожила, радісно обвилася навколо її руки й спробувала підняти її в повітря.
— Ой-ой-ой! — вигукнула цілителька. — Вона тягне мене вгору!
— Відчіпляй! — бойовик схопив мішуру, але та причепилася й до нього, мов гігантський блискучий змій, і тепер вони удвох бігали, наче новорічний монстр із двома головами.

Алхімік Велс, тримаючись за живіт, реготав:
— О, чудово! Святкова мішура з характером! Це краще, ніж більшість дослідів студентів першого курсу!

Поки вони намагалися звільнитися, на верхній полиці спалахнуло блакитним світлом.
— О ні, — прошепотів другий алхімік. — Це кульки…

Кульки почали роздуватися, ніби набирали повітря або… магію?
Одна кулька зірвалася вниз, торкнулася підлоги й злетіла вгору зі швидкістю пташки, що кидається за мошкарою.
Бах! Вона врізалася в стелю й розсипалася іскрами упереміш із блискітками.
Друга — вгору. Шшш! Третя — у бік дверей.

— Усі назовні! — заволав бойовик. — Вони зараз…

БУМ!

Склад наповнився блискітками, холодним димом і світними сніжинками, які кружляли навколо бідолах, поки ті не стали схожими на учасників дуже дивного святкового ритуалу.

Маїса покахикала:
— Ну… принаймні красиво?
— Так, — пробурмотів Велс, обтрушуючи з себе блискітки. — Але, здається, нам краще взяти все, що не вибухає. А це… — він оглянув полиці. — Схоже, тільки он та коробка.

Коробка скромно стояла в кутку. На ній було написано:
«Гірлянди. Безпечні. На 60%».
— Беремо, — вирішили всі.

І, підсвічуючи собі дорогу блискітками, рушили до головної зали.