141. ГОДИННИК НА СОСНІ

с. Березове, Рівненщина

На околиці Березового росте стара сосна, біля якої давно вже не ріжуть ялинки, не пасуть кіз і не копають картоплю.
Бо саме в її стовбурі — годинник.
Не механічний, не електронний. А просто — обриси, схожі на циферблат.
Але якщо довго стояти біля дерева — побачиш стрілки.
І вони покажуть не поточний час, а той момент, про який ти шкодуєш найбільше.

Ірина, вчителька з Рівного, приїхала до тітки відпочити.
Почула про “сосну з годинником” і пішла подивитися з цікавості.
Спочатку — нічого.
Але раптом — рух у корі.
Ніби хтось під нею ховає час.
А потім — побачила:
18:47
І зразу перед очима — вечір, коли вона не поїхала в лікарню до мами. А наступного дня — було запізно.

Старий лісник Микола каже:

– У кожного цей час свій. Мені показує, коли я не зупинив того хлопця на дорозі.
– І що, змінити можна?
– Ні. Але побачити — значить уже не тікати.

Наступного дня Ірина повернулась. Сіла біля сосни.
Годинник знову показав 18:47.
Але тепер вона не тікала. Взяла блокнот. Написала:
“Мамо, пробач. Я не встигла. Але я пам’ятаю.”
І годинник… перестав рухатись.
Зупинився.
І це вже не був страх. Це була точка прийняття.

P.S.

Кажуть, у Березовому росте сосна з годинником, що показує не час, а жаль.
І якщо тобі випало побачити стрілки — не лякайся.
Бо найбільше прощення приходить тоді, коли ти дивишся в обличчя того, чого досі уникав.