138. РИБА, ЯКА ГОВОРИТЬ

с. Вилкове, Одещина

У Вилковому, де канали заміняють вулиці, а човни — маршрутки, рибалки знають про одну особливу рибу.
Її не ловлять часто. І лише на світанку.
Не велика, не яскрава. Звичайна на вигляд.
Але коли її витягуєш — вона каже слово. Одне.
І після нього твій день — уже не такий, як раніше.

Остап, турист і фотограф, вирішив спробувати “справжню вилківську риболовлю”.
Зранку, на човні, на самоті.
Клювання — мляве. Витягнув маленьку рибину.
І вона… шепнула:
– Повернись.

Він мало не перекинув човен. Подумав, що мариться.
Але риба дивилась йому просто в очі. І… зникла з рук. Як крізь воду.

Старий рибалка Трофим лише кивнув:

– Сказала щось?
– Так.
– Ну от. Значить, знала, що казати.
– Це що, так буває часто?
– Ні. Але завжди — вчасно.

Остап не планував повертатись додому.
У нього було нове життя, інше місто, інші плани.
Але слово “повернись” — не відпускало.
Того ж вечора він подзвонив батькові, з яким не говорив 7 років.

І почув у відповідь:
– Я чекав. Щоб ти сказав хоча б щось.

Інші рибалки чули різне:

• “Обійми.”
   
• “Залиши.”
   
• “Почни.”
   
• “Досить.”
   

І кожне слово — було не риб’яче. Воно було своєчасне. І влучне, як ніколи.

P.S.

Кажуть, у Вилковому є риба, яка говорить. Але не голосом — істинно.
І якщо вона промовить до тебе — не сперечайся.
Бо іноді одне слово сильніше за сотні аргументів.
І саме воно — твій новий маршрут.