У Журавці вже кілька поколінь кажуть: над селом постійно летить один і той самий птах.
Його не видно — тільки тінь.
Він не сідає. Ніколи.
Ні на гілку, ні на дах, ні на хрест.
І якщо його тінь впаде на тебе — мусиш згадати найгірший свій вчинок.
Бо саме для цього птах і літає.
Маркіян ішов через двір, коли тінь ковзнула йому по спині.
Мить — і раптом серце стиснулось.
Перед очима — той самий день, коли він у дитинстві збрехав, і його пес зник.
Він це витіснив. Забув.
Але тепер пам’ятав усе до деталей. Навіть запах тодішнього дощу.
Старий із сусідства кивнув:
– Побачив птаха?
– Ні.
– Але тінь була. Значить, він про тебе згадав.
– Хто він?
– Він не про себе. Він про тебе.
Кажуть, цей птах колись був людиною.
Але не зміг сказати правду.
І тому тепер — вічно летить.
Шукає тих, у кого ще є шанс визнати своє.
Хоча б самому собі.
Маркіян увечері сів біля старої липи. І прошепотів:
– Пробач. Я злякався. Я був дитиною. Але я все пам’ятаю. І я хочу, щоб ти знав — я змінився.
І раптом… птах сів.
На гілку над ним. Лише на секунду.
А тоді — полетів далі.
P.S.
Кажуть, у Журавці літає птах, який не може присісти. Але якщо він зупиниться поруч з тобою — це знак.
Знак, що твоя правда нарешті почута.
І неважливо, як давно ти сховав її.
Бо тінь знає. А птах — не карає. Він просто нагадує.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
