У селі Мезин є стара хата на пагорбі, яку всі обходять стороною.
Не через привидів, не через страшні історії — а через ліжко.
Бо як тільки хтось лягає спати — в світлі місяця на стіні видно три тіні.
Хоч лежить одна людина.
Ігор приїхав погостювати до родичів. Старий дядько дав ключі й сказав:
– Ночуй, але якщо побачиш тіні — не думай, що це оптика. Це пам’ять.
Вночі Ігор прокинувся від холоду.
Поглянув на стіну — і побачив:
Свою тінь.
Тінь, що стоїть згорблено — так, як він колись брехав бабусі.
І третя — сидить. Тиха. Обличчя не видно. Але він відчував: це… хтось, кого він втратив.
Сусід розповів:
– Кожна тінь — це частина тебе.
Перша — твоя душа.
Друга — твоя брехня.
А третя — те, що ти загубив і ще не віднайшов.
На третю ніч Ігор заговорив:
– Хто ти?
І в голові почув голос мами, якої не стало 20 років тому:
– Я твоя остання пісня. Ти ніколи її не дописав. Але я досі співаю.
І третя тінь… усміхнулась.
Вранці одна тінь зникла.
Тепер їх було дві.
Ігор заплакав. І відчув:
одна частина його більше не потребує пояснень. Вона — відпущена.
P.S.
Кажуть, у Мезині є ліжко, де ночують троє. Але це не люди — це відображення тебе самого.
І якщо вночі ти побачиш не одну, а три тіні — не бійся.
Це не страх. Це пам’ять. Правда. І шанс все виправити.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
