118. ПЕРЕВАЛ, ЯКИЙ ЗМІНЮЄ НАПРЯМ

біля с. Яблуниця, Карпати

Між схилами й лісами поблизу Яблуниці є перевал, про який не пишуть у туристичних довідниках.
Не тому, що він небезпечний — навпаки, надто особистий.
Бо той, хто йде ним, ніколи не йде туди, куди планував.
Стежка змінює напрям залежно від твого наміру.
І якщо ти хочеш втекти — вона повертає назад.

Юра втік. Від міста, від неї, від себе.
Купив квиток до Карпат, взяв рюкзак і вирішив: “Йду в гори. Все лишаю позаду.”
Йому порадили стежку: тиха, недалека, але “чарівна”.
І вже через пів години він зрозумів: він ходить колами.

Юра залишив мітку — червону стрічку на гілці. Пройшов ще трохи — і знову побачив її.
Потім — знову. І ще.
Ландшафт змінювався, але щось у ньому було дивно знайоме.
Наче сам ліс питав:
“Ти впевнений, що йдеш від, а не до?”

На одній із галявин він зустрів жінку з козою. Вона не здивувалась:

– Знову один з тих, хто втікає?
– Ви звідки знаєте?
– Я вже десять років мешкаю біля цього перевалу. Тут приходять не для мандрів, а щоб зникнути.
Але перевал не дає втекти. Він веде тільки тих, хто іде з правдою.

Він сів на камінь. Дістав телефон. І вперше за два тижні написав повідомлення:
“Мені боляче. Я винен. Але я не хочу ховатись. Дозволь мені бути знову поруч.”
Натиснув “надіслати”.
Підвівся.
І побачив: стежка пішла вбік. Вперше за весь день — інший напрям. І зовсім інший пейзаж.

P.S.

Кажуть, біля Яблуниці є перевал, який веде тільки тоді, коли ти більше не тікаєш. Бо справжній шлях — не між горами, а між твоїми намірами.
І якщо ти зійшов з маршруту — не губись. Можливо, це не помилка. Це твоя точка повороту.