77. ПІДКОВА ЗІ СНУ

Покуття

На Покутті, серед пагорбів і яблуневих садів, де сни вважаються серйозною справою, є одна нічна легенда. Про підкову, що приходить уві сні. Не для щастя, не для прикрас. А для рішення.

Кажуть: якщо бачиш її у сні — не проґав. Бо вона з’являється тільки перед вибором, після якого змінюється не життя — а ти.

Віра не вірила в сни. Вона була раціональна — психолог, цифри, досвід, факти. Але в ту ніч вона побачила його:
Поле. Роса. Її ноги — босі. І в центрі, на траві — підкова. І ніби голос із-за спини:
– Бери, поки не хтось інший. Бо інші теж шукають щастя.

Вона прокинулась з чітким відчуттям, що не має права ігнорувати.

У Покутті вона зустріла стареньку жінку, яка продавала яблука. І просто спитала:
– А ви чули щось про підкову у снах?
– Аякже. То не підкова. То… дозвіл.

– На що?
– На зміну. Але вона дається не всім. І якщо не візьмеш — потім буде важче.

Віра знову побачила сон. Цього разу підкова була в дверях. Її треба було вийняти — щоб відчинити. Але руки тремтіли. Голос мовчав. Двері чекали.

Вона прокинулась і одразу… звільнилась. З роботи, де давно не відчувала себе живою.
І вже ввечері — лист у пошті: “Хочете викладати курс у Карпатах?”

Останній раз підкова була на снігу. І в сні вона сказала:

– Ти взяла мене. Тепер йди сама. Я — лише знак. А далі — твій шлях.

З того часу підкова не снилась. Але її слід — відчувався в кожному “так” без страху.

P.S.

Кажуть, на Покутті підкова зі сну з’являється тільки тим, хто близько до великої зміни. І якщо ти побачив її — не аналізуй. Прийми. Бо іноді найправильніші рішення приходять не тоді, коли ти готовий, а коли готове життя.