30. ПІВЕНЬ У ЦЕРКВІ

Запоріжжя. Старе село під містом, загублене між промзонами, де стоїть церква — дерев’яна, перекошена, без служби. Її давно не відчиняли офіційно, але іноді звідти чутно дзвони. Особливо під ранок. І завжди — з першим криком півня. Але півень той — не простий. Бо бачать його лише ті, кого вже кликали звідти. Звідки не повертаються.

Василь працював журналістом. Його хобі — “міські легенди, які ніхто не хоче перевіряти”. Він чув про ту церкву ще в студентські часи: стоїть, ніхто не відкриває, але час від часу… дзвони дзвонять самі. І після того — хтось помирає.

Він приїхав до села ще до світанку. Сів біля храму з термосом. Було тихо. Але за 10 хвилин до сходу сонця пролунав звук. Чіткий. Пронизливий. “Кукуріку!”

І тоді… задзвонив дзвін. Сам. Повільно. Тяжко. Як стомлений дзвонар. Але на дзвіниці — нікого.

А через кілька годин він дізнався: старий дід з села — помер уві сні. Того ж ранку. У 6:03. Саме тоді, коли пролунав дзвін.

На другий день він прийшов із камерою. Зняв дзвіницю — порожньо. Але коли прокрутив відео в уповільненому режимі, на 6:00 між кадрами мигнув силует… півня. Великий. З блискучими очима. І… з руками замість крил.

Жінка в селі сказала:

– Це не птах. Це дзвонар. Колись був монахом. Але пішов із церкви зі злістю. Зрадив. І Бог покарав його — перетворив на півня, що мусить будити мертвих до Страшного Суду. Але щоразу, як дзвонить — хтось іде раніше.

На третю ніч Василь почув дзвін ще до світанку. І відчув… щось дивне в грудях. Стиснуло. Здавалося, що дзвін — не зовні, а всередині нього.

Прокинувся — пітний. На підлозі біля ліжка — пір’я. І маленький шматок мотузки… як з дзвону.

Він піднявся на дзвіницю сам. І вперше почув:

– Ти чуєш — значить, ти наступний. Але ще можеш обрати: іди — або дзвони замість мене.

Василь зник того ж тижня. Але дзвони… не лунали кілька днів. А потім знову — з першим “кукаріку”. І знову — хтось помер.

P.S.

Кажуть, на околиці Запоріжжя є церква, яку не треба відвідувати на світанку. Бо півень-дзвонар дзвонить лише тоді, коли хтось із живих вже записаний серед мертвих. І якщо почуєш “кукаріку” без півня — це для тебе.