29. ЧЕРВОНИЙ КАПЕЛЮХ

Миколаїв. Місто вітрів і кораблів. Але є один вітер, що приносить не сіль із моря, а знак. Він не завжди дме. Іноді просто проходить повз тебе. З капелюхом. Яскравим, червоним, незвично чистим. І побачити його можуть тільки обрані. Точніше — приречені. Бо кожен, хто його бачить, має лише три дні. Не обов’язково до смерті. Але точно — до змін, після яких буде зовсім інше життя. Якщо буде.

Данило був викладачем. Логічний, послідовний, анти-містик. Працював в університеті, писав дисертацію про пострадянський урбанізм. Але одного разу, чекаючи тролейбус, він побачив…

Чоловіка в червоному капелюсі. Той пройшов повз, не озирнувшись. Але у погляді — щось змінилось.

Ввечері Данилу прийшло повідомлення. Анонімне. Текст був короткий:

“Перший. Подумай.”

Наступного дня — інше:

“Другий. Визнай.”

На третій — дзвінок. Голос без емоцій:

– Третій. Готуйся.

Він подумав, що це жарт. Але у той же день дізнався: його звільнили з університету, дівчина поїхала в іншу країну, а старий друг... вмер у сні.

Він почав шукати капелюшника. Але виявилось — ніхто, крім нього, не бачив чоловіка в червоному.

Бібліотекарка, яка ще в юності цікавилась окультизмом, сказала:

– Це провісник. Містичний “кур’єр змін”. Якщо побачив — у тебе є три дні на реакцію. Не втечеш. Але можеш підготуватись.

– А якщо я просто… не буду нічого робити?

– Тоді зміни самі зроблять усе за тебе. І не обов’язково в кращий бік.

На третій день Данило пішов туди, де вперше побачив капелюх. І в склі тролейбусної зупинки побачив себе. Але… іншого. Без емоцій. Без планів. І з тим самим червоним капелюхом на голові.

– Це я? Чи це той, ким я стану?..

Він поїхав. Змінив ім’я. Місто. Стиль життя. Став волонтером, потім відкрив власну школу філософії для підлітків. І ніколи більше не бачив червоного капелюха.

Але знає: він ще існує. Іноді відчуває його — на вулиці, серед людей. Коли хтось починає заново.

P.S.

Кажуть, у Миколаєві можна побачити чоловіка в червоному капелюсі. І якщо ти його бачиш — не панікуй. У тебе є три дні. Не щоб померти. А щоб зрозуміти, для чого ти досі жив.