о такій порі
коли ніч приходить
як вагітна жінка
у білих кедах -
треба бути обережним
аби не зруйнувати чийогось дому
дому ангела наприклад
це дуже легко насправді
бо йому багато не треба
аби була хвіртка і хустка
з голови бабусі
дім ангела
легко зруйнувати
бо він живе у серці еквілібриста
а ще можна зруйнувати дім
з шепотом під ковдрою
шепіт живе над вухом
як сон у волошках
о такій порі
пора стає гарною
як щось випадкове
як випадковий вірш
що читаєш як телефонний довідник
тому обережно
лиши усі ці вікна на своїх місцях
їхнє світло на деревах сонних
а вітер що сидів на пристані
тепер цілує усі лиця
наче родич з Півдня
а далі знову сидить на пристані
або на комірі що пахне одеколоном
або на плечах дитини
що тато несе її на плечах
сутінкова вулиця
наче опалова ріка
я в ній був без човна
і дивився на бруньку магнолії -
це терпіння треба викрасти!
але я не буду
вдень я вже бачив три літаючі квітки
це так я кажу на метеликів
а ще вдень я бачив
паростки у квітковому магазині
вітер весняний
оминає той магазин
аби не нашкодити
аби не сполохати душі
ненароком
тепер я мушу оминути так усіх
і чекати так
як це роблять люди -
доки прокинеться магнолія
Відредаговано: 10.04.2026