я іду без книг
легкий як павутинка
бабиного літа
іду вулицями
де тепло так
що тіні зняли каптури
і тіні дерев
і магнолії сплячої
і гори над усім
тож тіні гріються
бо сонце повне
у моєї душі пусті кишені
а серце мого серця
спокійне як дитя
коли спить
унизу ріка
то гірська ріка
великі камені
з мосту кидали діти
ті камені у ріці
просто сидять
наче щось вигадують
ріка спокійно іде
ополудні у світлі
небесного сонця
в’ється між хатами
і голими деревами
і сяє наче китайський дракон
а я зроблений з соломи
і зустрічаю вітер
тепло приходить до мене
як друг
гірська ріка ця
шалена як дівча без передніх зубів
тепер ріка ця іде
повільно як корінь росте
великого дерева
я іду повільно
дивлюся на китайського дракона
і це відчуття
що стрімко росте моя борода -
я не поспішаю
Відредаговано: 10.04.2026