тут багато чого є схованого
у тиші високій мов сосна
з верхівкою у потонулому небі
я бачу це позаду слів
як насмерть відкрита книга
чи наскельне світло
довкола чогось хорошого
чи ще одна досконала річ
а їх уже забагато –
павутиння на очереті
що впіймало зірки сплячі
ти уявляєш цю тишу?
глибоку як смерть кульбаби?
коли усе замкнено на простоту
а нових речей ніколи не існувало
як дерева мовчать одне до одного
як каштани на землі мовчать
одне до одного –
так тиша огортає тебе
такого самотнього
як їжака –
що стається у тиші?
я пишу під місяцем гірким як шоколад
може там досі блукає Шекспір із ліхтарем
а мій син тут спить і я щось пишу у тиші
моя шкіра лежить наче мертва сорочка
а серце виривається як божевільний
і щоб я не написав
я приречений бути живим
Відредаговано: 10.04.2026