10. Партизани

          Зранку, о шостій,  подзвонив телефон. Марк відповів:

• Ало?
• То Сірий з Карим. Ти маєш то побачити. Зїзд з окружної, там де ми шашлик торік смажили. Побачиш фуру з рекламою президентських шоколадок. Ми вже всіх «гостро зацікавлених» покликали. Давай швидше…

Біля фури, з тильної сторони, стояло шестеро друзів. Обличчя світились радістю. Марк підійшов.

• Привіт усім.Що?
• Відійди Марк, відкриваємо – Сірий відчинив одну створку дверей. Марк побачив коробки з наклейками печива, цукерок та шоколадок.
• Ви що, придурки, фуру Roshen вкрали? Вони рефрижераторами, напевно, лише торти возять.
• Ти що Марк, ця фура куплена та оформлена на поляка, рекламу робила фірма Карого те що всередині робив я та хлопці. А що там «президентська» фура везе нікого цікавити особливо не має.

    Другу створку теж відчинили. Нічого не змінилось.

• Можеш цукерочку скуштувати. Хочеш, можна і коробочку взяти. – Сірий відверто кпинив . – То для ДАІшників.

Хтось з хлопців потягнув всю фальш-стінку на себе  і Марк побачив - з лівого боку: кросові мотоцикли. На правій стіні була зброя. Ще один рух і опустився пандус.

• Упс. Хлопці це можна буде продати в Голівуд, дорого, дуже дорого…
• Марк з цим можна трохи попартизанити. Але не довго. Раз в місяць в одній з областей – Львівська, Закарпатська, Франківська та Чернівецька.
• Ну що? З якої почнем? З нашої?
• Ні, почнем з Чернівецької. Нехай задумаються і спробують нас передбачити і розгадати…

Лісовози горіли. Жертв більше не було. Ну майже (два інфаркти і заїкання до уваги не беремо) …