9. Помста

Це вже стало традицією – в суботу псля тренування збирались на другому поверсі в улюбленому фітнес-барі. Тим більше подруга, власниця цього закладу, всіх запрошувала спробувати новинки – кисневі мультивітамінні коктейлі.

• Каліпсо що в тебе новенького та смачного?
• Панове, спробуйте а потім побалакаєте - красива висока блондинка привітно посміхалась …
• Аня, позивний Каліпсо, пішла за барну стійку. Вона помітно прихрамувала на праву ногу. Мало хто здогадувався що права нога у Ані це дорогий кібер-протез і такі штуки рідкість і мало кому доступні. Аня теж повоювала.
•  Ооо, то дійсно смачно, відчуваю як «чарівні» сили повертаються до мене – Микола радів і не знав як віддячитись подрузі.
• Хлопці а де Льолік? Третій день його не видно і слухавку не бере? – хтось згадав про побратима.
• Ти не знав? Він же-ж казав, що має зїздити десь на схід, аж за Харків під границю з Мордором. Щось йому там мали «підігнати» хороше. Дуже корисне у нашій роботі.
• Ну так, ну так, москалюги вміють зробити щось таке що допомагає робити файну роботу…

Льолік повернувся за чотири дні. Всі зібрались у Ані в закритому окремому залі, попередньо перевіреному своєю-ж охоронною фірмою на відсутність «жучків», відаокамер та інших шпигунських пристроїв.

          Льолік дістав з темносірого великого кейсу СВД, зібрав і подивився на всіх.

• Ну і що Льолік, в нас є така рушниця, що тут нового? – а ось що:

З кейсу був обережно витягнутий величезний глушник і прилаштований до рушниці. Всі загомоніли:

• Ну тааак, Льолік ти був у магазині для кілерів?
• Хлопці Росія вся то загалом магазин для кілерів. Я ще день витратив на пристрілку і калібровку на полігоні в нашого товариша Генерала за Києвом, ви знаєте де.
• Як там Генерал?
• Генерал тренує бійців. Чекає війни.
• Раз він чекає війни  значить війна буде. Коли?
• Точно ніхто не знає. Поїхали в Карпати продовжимо нашу справу.

Ці вихідні, мабудь останні такі тепллі цьогоріч, вирішили провести там де не стало Болєка. Всі залягли чекаючи лісовозів. А лісовозів довго не було. Аж ось побачили як суне важкозавантажений Урал.

• Не може бути! То ті самі що Болєка вбили, суки! – Льолік мовчав. Мовчки клацнув затвором – почувся глухий звук – «пумб». Потім ще раз.
• Ну от і все. Все але Петра немає. А вони далі Карпати ріжуть…