4. Рись і воля

За кілометр до виїзду на міжнародну трасу всіх обігнав на швидкісному мотоциклі Шило, тобто Вітька. Він розмахував міліцейським (відібраним в дурного ДАІшника) жезлом наказуючи всім спинитись. Всі спинились, Шило ризикував дістати в пику за свій вчинок, але. всі повилазили з машин і припаркували байки. Шило розпочав: 

- Браття ти сестри, ви забули, що он-там попереду чудовий готель з рестораном в

якому готують неперевершену зупу з білих грибів! А ще така гарна вишукана територія де приємно погуляти доріжками. А для діток звіринець оглянути! - Шило розквів посмішкою, Марка згадка про клітки з тваринами почала гнітити.  

Частину компанії термінові справи відправили додому у Львів, інша частина терміново захотіла неперевершеної зупи з білих грибів. Все було вирішено. 

- Ну ми з хдопцями підемо присядемо он там - за наш улюблений стіл на кронштейні

над річкою а ви дівчата йдіть з дітлахами погуляйте. - Так всі і зробили. 

Десь за пів годинки всі зголодніли і зібрались за столом. Діти не могли втриматись з розповідями про побачене: 

- Татку, татку, а я бачила рись! Вона там у клітці лежить на полиці і напевно плаче за

своїми дітками. - мала Еля зі сльозами на очах розповідала Марку про побачене. Інші діти теж почали свою сумну розповідь про вовка, лисичок, кабанчика.   

Марк вибачився і зник на хвилину. Повернувся і з задоволеним, впевненим виглядом, присів за стіл до щойно поданих наїдків. Потім дітлахи поласували морозивом. Марк побачив в очах деяких друзів запитання. 

- Чого ви? Під нами так гарно, тихенько шумить річка Славка на шляху до ріки Опір. 

- Нам ще три години “пиляти” до Львова - сумно відповів Льолік, - а віскі хоооочеться... 

- Ну все, - сказав Марк. - Всі йдіть до машин, сідайте всередину, вмикайте музику або кондиціонер і за кілька хвилин спостерігайте за дорогою і горою за нею. - всі так і зробили. 

Марк мовчки підійшов до невисокої огорожі перед клітками із звірами. Переліз. Пройшов повз вовка, - пробач Сірий ти вже застарий, на воліти не витягнеш. Кабанчика і лисиць минув нічого не кажучи. Перед кліткою, де вже не лежала, а стояла в куточку рись він зупинився. Рись дивилась в очі Марку своїми, на диво - не котячими очима - зрачки в неї були великі, чорні та круглі. 

Марк дістав з кишені дві маленькі шпильки тихенько експропрійовані в косметичці дружини. - “Ти пробачиш мені Зено. Я знаю.» За якусь мить колодка була відімкнена і кинута на землю. Марк відкрив клітку, відійшов на два метри і повернувся. Рись стояла нерухомо і дивилась людині у вічі. Марк не витримав і сказав дикій кішці:

          - Ну чого ти? Тікай! Не попадайся більше і не вір людям. 

Рись стрибнула. За кілька блискавичних стрибків вона зупинилась перед машинами звідки почувся радісний дитячий крик та лемент. Ще за мить вона, а може він, зробила кілька карколомних стрибків і щезла в лісі на горі за дорогою.  

Повністю задоволений Мак сів за руль своєї машини.