3. Кавальчик щастя “мертвий”

До трактора підійшов місцевий, мабудь водій того трактора, хазяйновито присів на гусеницю попросив цигарку і закурив  з цікавістю роздивляючись чужинців. Хтось підійшов і з тривогою запитав: 

          - Дай Боже, прошпана, а що тут діється? 

          - Дай Боже і вам, то «чорна біда». Там на горі, де бугель і траса лижна, мали трохи лісу зрізати під витяг з кріслами. А вони, скурві сини, зрізали весь ліс з тої гори. Продали той ліс. От та гора і зповзла до низу, всі хатки знесло. Нема таперка кому в тім ресторані їсти пририхтувати. А я  ту хіба троха дорогу порівняю…   

          Провели коротку нараду. Рішення було очевидним. Славське – безліч баз і ліс на горах не рухають на гірськолижному курорті. Буковель - зайві 300 км і дорогувато. Розвернулись і вся ватага рушила. За дві години вже Сколе і довгоочікуваний поворот. Біля вказівника і повороту на базу Царинка вся ватага розділилась - частина ватаги поїхала далі, на «Дзвінці» в Славському було достатньо місць. 

          Царинка своїх гостей зустріла привітно. Розселились швидко, корпус був один, у вигляді башти зі зрубу. Всі розбрелись по номерах – кожний номер на пів поверху вище. Вони ще не знали про одну цікаву особливість цієї гарної будівлі, повязану із звукоізоляцією, вірніше з повною її відсутністю.  Дівоча частина ватаги розпочала поратись біля величезного столу в спеціальній ротонді, збудованій якраз для таких випадкових обставин. Чоловіки розпочали різні процедури з великим капітально збудованим мангалом. Спочтку повибігав з ресторану весь персонал подивитись на таких дивних людей в шкірянках-косухах і на гарненьких дівчат. Як побачили і почули що то люди нормальні, не галасливі і культурні , всі повернулсь до своїх справ.  

          Шашлик- король столу і поганий настрій пов’язаний з неприємними спогадами і дорогою на Магуту щез. 

Сиділи за столами довго, Потім був десерт, морозиво і справжня кава або чай з гірського різнотрав’я. Діти потомились і попросились спатки, дехто з жіночок теж з мріями про душ і словами – ми не на довго пішли у свої номери. Залишились найбільш витривалі. Хтось притяг велику пляшку віскі Chivas Regal, сигари – кому смакує і потягнулась тривожна розмрва про Карпати: 

          - А ми ще не бачили що там з тих сторін, що з трас не видно… 

          - Інтернет все бачить. На Google maps вже добре можна побачити… 

Кость розвернув ноотбук і показав картину. Деякі гори були лисі повністю, деякі на половину. Біля міжнародних трс ліс не рухали. Робилась видимість, що все нормально. 

          - Але ж це не нормально! Це неправильно! – Зета вже повернулась з душу, вона плакала. Волосся було мокрим. – Марк обійняв дружину, накинув на неї свою теплу флісову куртку … 

          - Заспокійся, заспокійся люба. Чого ти? Не потрібно сльозки лити. 

          - Шкода мені бази на Матуті. Як там було добре, пам’ятаєш?  Який туман вранішній, лишень маківки гір з молока  хмар видно.  

          - Ну заспокійся, не плач. Карпати великі. Ми ще знайдемо свою хатинку на краю світу… 

Ранок був вельми прохолодним, «свіжим». Поснідали, подзвонили друзякам у «Дзвінку». Ті якраз закінчували снідати за столиком трішки вище корпусу,  і вже були готові стартувати. У Царинці після вранішньої кави всі сиділи хихикали і чекли виходу Мішки та Лєнки. Вони спізнювались. Аж ось парочка вийшла. Бліді і дещо втомлені. Тут і почались справжні веселощі: 

          - Лєнка, ти совість маєш? Цю ніч запам’ятають всі. Як ти трахаєшся чула вся база, можливо і не лише вся “Царинка”, можливо до Славського дочувати можна було. 

          - Бу-га-га-га! -  всі голосно засміялись, Міша знітився та почервонів. 

          - Мішка ти боксер і вистояв 12 ваундів! В сексі ти певно вже досяг рівня найвищих. 

          - А я нікому спати не заважав - Міша гордо, але з червоним обличчям,відповів. - То все Лєнка, шалена кішка! 

Лєнка пила каву і гордо сказала: - майстер класів не даю,  і взагалі Мойша то мій особистий унікум! 

          -Та облиште люди! Ми з Зетою послухавши той чудовий концерт теж без діла не валялись. - Марк завжди конфлікти "гасив" ще на старті. - Здається мені можна було між поверхами влаштовувати конкурс на найголосніші та найнезвичайніші варіанти аудіокмасутри, но нє?

Тепер голосно засміялась вся компанія.

          Два байкерські потоки і машини злились в один гучний. Але, перед виїздом на міжнародну трасу був з правої сторони цікавий пункт для обов’язкової традиційної зупинки. 

Далі стандартно: перші ті хто цінить швидкість, за ними більш спокійно чоппери, потім автомобілі з найдорожчим скарбом  –дітьми та дружинами. Часу для відпочинку залишалось ще дві доби.