1. Марк і Зета

Важкий меалевий «блін» грюкнув на підлогу. Він, важко видихнувши повітря, залишив тяговий тренажер і рушив до виходу з залу.  

          - «Все, 10 підходів по 10 підйомів, хоча ні, правду кажучи, останній підхід лишень п’ять разів зміг підняти, чорт»... 

Давно не був у залі, сімейні справи, робота, бізнес, життєві дріб’язки. В цей новенький зал друзі давно заманювали. Відкладав. Відкладав.- « Ліпше пізно ніж ніколи», от це й пізно настало.  

Марк колись, вже й не так давно а може «вічність» тому,  служив в добробаті, як почалось на сході  він жодного дня не вагався. Потім - Слав'янськ потім Іловайськ, вибух, куля, потім госпіталь, комісували і спроба повернутись у звичайне життя. У життя Марк повернувся, але “звичайним” він вже не був ніколи, війна 2022 року змінила все до такої невпізнанності, що годі віри йняти. Але це було потім, потім.  

Колись зал відвідував регулярно, спочатку в "Трудових резервах», давно ще в останній рік школи, тим більше поряд зовсім, в Юри Заболотного – тренера. Чемпіона світу з пауерліфтингу тренувався, нині вже покійного, вбитого мерзотою кримінальною. Пригадалось, як в тренера мячем в залі випадково попали, він біля боксерських груш стояв, чай з трилітрової «маленької баночки» пив. Одним ударом грушу зірвав з підвіски. Як це так - не помітили тренера? Потім втрьох хлопці не могли її підвісити, важка «зараза». Боксерський зал, ринг у центрі, з десяток груш на підвісках, в куточку тренажери, штанги, гантелі і гирі. Потім зал в Стрийському парку, студентів безліч, каратистів, студенток. Фігуру побудувати так, як зміг однокласник Олежик не вдалось. Сили трішки підібрав і натяк на кубики пресу, але для дівоцтва цього було вдосталь. От і добре.  

          Давно треба було в зал піти, он всі друзі почали кроссфітити, не нахваляться результатами. Після душу в роздягальні зібралось товариство, хто пив чай, хто теревенив про незмінну тему їхніх  спільних розмов.  А  от і ні, не лише про дівчат і автомобілі. Всі вже досягли в житті рівня, у більшості був бізнес, дружина з дітлахами, квартира або дім, хороша машина. Але рик потужного двигуна, неперевершена міць і технічна досконалість між ногами зводили з розуму. Тепер можна було собі дозволити таку не дешеву іграшку, поїхати з друзяками на «покатушкі», акуратно і швидко завернути віраж, відчути смак вітру на губах.  

- На губах краще відчувати смак поцілунку, - казала дружина. Після падіння з мотоцикла не переносила тепер навіть звуку цього ричання. Її улюбленою кіногероїнею була Кетрін Зета Джонс (фільм “Швидкість” тут точно свою роль відіграв). Так Катя, кохана дружина Маркіяна  стала просто Зетою. Маркіян ще в дитинстві став Марком, як улюблений письменник - Марк Твен (Се́мюел Ленгхорн Кле́менс).  

          Він був мотофанатом іншого штибу. Harley-Davidson це була мрія а звук двигуна – музика. Мрія стала реальністю, і в гаражі поряд з великим, потужним позашляховиком завівіся новий звір. Harley дарував швидкість і вітер. Рідко, але вдавалось компанією з такими ж «чопперами» покататись, випити кави в придорожньому барі.