Карпатська ніч

Аж до самих зірок, як до самих палких мрій!

Доторкнутися пальцем, руками.

Уявляєш? 

Не має на світі вершин—

Осягнути котрі не реально.

Затремтить нічна тиша, 

Та Велес мовчить.

Лиш дзвіночки клекочуть десь далі.

На горі, спить міцний бог війни Руєвит,

Бо ж Морфей править в сонному царстві.

Гуркотить замість вітру,

Зітхає, сахтить.

Землю-плахту тримає руками.

Бо ж сокотить найрадше карпатські хребти,

До приходу найліпшого часу.

Опинившись в містичних Карпатах одні,

Ми промінням тинтовим жевріли.

Дивувались шиляким дивам уночі,

Що зірки нам в путі шепотіли.

І зустріли нарешті Мольфара, як він

Нам повідав цікаві приказки.

Серед лісу, шукав дуже рідкісний кмин,

На фриштик запросивши, цікавих.

По містичних Карпатах блукали самі,

Навіть бачили в скелях чугайстра,

Наш позір, привернув величезний хлопик.

В лузник—приг! І розтанув в тумані.

Оповита німою мовчанкою ніч,

Нам малює дорогу додому.

І співають дзвіночки в горах: «дзинь-дзилинь!».

Полин в‘ється у ніг, мов цікавий.

Ми усе ще шукали красу полонин,

Айде знали, немов, де шукати!

Огорнув нас обіймами велетень-ліс,

І зімкув свої хащі над нами.

Ми не йойкали, вчули ломозіт буркут.

Перед нами відкрився Оазис.

І ми гамузом вмить, розтеклись як струмки,

Від краси ушаліли, мов п‘яні.

Ми оголені, босі лежали в траві,

Хихотіли та в ріках купались.

І складали балади, мов ті гудаки,

Чиї в Карпатах трембіти звучали.

«Дзень-дзелень!»—пастух кличе додому корів,

І дзвіночки лунають в далечі.

Магнетичні й містичні скінчилися дні.

Шітемені близ гір ласували.

І жилаво, немов у мінорі звучить

Подих лісу, прощаючись з нами.

Десь в горах, точно знаємо, дивний хлопик

Квітку-папороть в нетрях шукає.

Зупиняємось, бо ж «немов, коцур» хребет

Підіймає чатиння , мов груди.

Повітрулі та мавки пускають вінки,

І збирають квітки звідусюди.

Нам зірки шепотіли це якось вночі.

Як без стану, в жандармах спинились.

Та чи правда… Вирішуйте краще самі,

Чи питайтеся краще Мольфара.

Та одне повисти можу впевнено. Ним

Б’ється серце і вдача в долонях!

На землі ще не має допоки вершин,

Осягнути котрі не реально!