Основна частина

Гори зелені

Гори високі, гори зелені

Стежки-доріжки кру-покручені

Аж до вершини в'юняться-в'ються

В камені гострому туляться-труться

Граб і смереки гордо стрункують

Гори високі око милують.

Чисті джерела хлюпочуть-воркочуть

Просять напитись, просять умитись

В тінь-холодочку призупинитись.

Вранішня ріка

Біжить на сонці вранішня ріка

Повз мене плине-пролітає

Спішить побути у світах

На хвилях ''зайчики'' пускає

  Річка-річенька заворожує

Гладінь-хвилею камінь стесує

Задивився я, заглядівся я

З чисто-річеньки сонцем вмився я

З ранком-ранішнім привітався я.

Гори кличуть

Чого ці гори нас так кличуть і чарують?

Чому воднораз спокусившись,

Ними невідступно мариш?

І хочеться все йти і йти, щоб досягнуть найвищої вершини

Зганяють з теплих ліжок і звуть-скликають у важкий похід

І нас вже не страшить ні сніг, ні холод

Ні таємнича далина...

А може: чим заберемОся вище,

Тим станемо до Бога ближче?

Чи то лишень гординя підступно нами править?

Смереки

Смереки неначе стріли

В небо взялись поцілить

Вилізли аж на вершини

В недосяжінь людині

Вітри над ними шугають

Віти розчісують-заплітають

Може вони там говорять із хмарами?

Здумали бути лісними владарями?

Може...

Та як випаде сніг лапатий

На смерекові шати

Стануть вони казковими

Новорічними-празниковими

В школі поставлять зелену ялинку

Запашну-ошатну смеречинку

Ангели-діти круг неї співатимуть

З лісу, із неба вітання прийматимуть.

Стіжок

З міста легінь-подорожник на горбочку примостився

Крутогором-темногаєм захопився-задивився

Прилетіла жужу-бджілка легіника наставляти

«Вставай-вставай подорожнику,

Без діла сидіти – час марнувати!»

Дядько Гандрій зранку косив

Підобід ворушив

Пообіді згрібав

Надвечір стіжок склав

А тут і подорожник десь узявся

Стіжком замилувався-зафільмувався:

«Гарний стіжок, гострий вершок

А сіно...

Так би й приліг з кимось!»

Граб і ліщина

Він міцно-твердий, сокира не бере

Корінням вп’явся в землю кріпко

Розкинув віття – сонце не пройде

До неба витягнувся гінко

Ліщина поруч з грабом тон-тонка

Податлива й гнучка у його тіні

Їй добре з ним, вона покірливо-м’яка

Під захистом його твердині…

  Як затишно під цими кронами у жаркий літній день.

Струмок

Між вилизаних каменів струмок 

З гори на долину дзвінко – скок

Шумить-жебонить, звивається

З сонцем у блиски грається

Баба Василина

В руках патичина

Зморшок пучок

Зайшла в потічок

З пригоршні п'є-напиває

Прицмокує-примовляє:

«Файна вода,

наче я – молода!»

=