Карпатські гноми перемагають

Чоловіки з великого міста зовсім не орієнтувалися в горах, тому щоб не заблукати звернулися за допомогою до місцевого провідника.  На їх пропозицію швидко пристав дещо дивний, але з вигляду статний і досвідчений місцевий житель. Він не тільки обіцяв провести на гору Темінь, але і анонсував смачний обід на полонині для перерви та відпочинку.

Отож вирушивши літнім ранком  в путь, компанія вже по обіді була на полонині поблизу гори Темінь. Там їх люб’язно зустрів старий вівчар, запросив на бринзу і духмяний чай. Під час чаювання вівчар невтомно розповідав моторошні історії про навіки заблукавши в горах людей і порадив на гору не ходити. Однак чоловіки лише посміялися з надто наївного старого і вирушили далі в путь. З кожним кроком вони все сильніше заглиблювалися в ліс, а іти ставало дедалі важче. Ноги вгрузали в густому моху, сухі гілки дерев боляче чіплялися за руки і нещадно дряпали обличчя. Аж раптом, нізвідки налетів сильний вітер, небо заволокло хмарами і пустився сильний дощ. Навкруги стало темно і лячно. Місцевого провідника зовсім не було видно і чоловіки швидко, і безповоротно втратили орієнтування. Вони боязно озиралися по сторонам шукаючи порятунку від надто холодного дощу  і сильного вітру. Врешті змоклі і знесилені чоловіки зрозуміли, що заблукали. Коли нарешті злива минула, то виявилося, що вже настав вечір. А в Карпатах сутінки швидко огортають ліс і на зміну вечору миттєво приходить ніч. Тому чоловіки розсудили заночувати на місці, а вже на ранок шукати дороги до дому.  Одначе, не встигли вони і поснути, як навкруги почалося творитися щось страшне і неймовірне. Зашаруділо сухе гілля, зашелестіло листя, а в тиші ночі почувся тупіт безлічі ніч. Але навкруги і далі панувала суцільна темрява, ніхто не з'явився перед чоловіками. Компанія щосили кинулася навтьоки, а слідом за ними чувся вже знайомий шелест листя і кроки невидимих істот. Лише під ранок затих карпатський ліс і чоловіків зморив сон. Прокинулися вони від того, що хтось голосно кликав їх і штовхав в усі боки. Відкривши очі чоловіки побачили свого провідника, усміхненого і бадьорого.

Почувши їх розповідь про нічні жахи той лише голосно розсміявся, зауваживши, що його вечір і ніч минулися без пригод. Виявилося, що вчора дійсно почався невеликий дощ і вони всі гуртом перечекали його в сторожці де згодом і поснули. Провідник зауважив, що весь час був поряд і жодних дивних звуків не чув, а тим більше нікого не бачив. Осоромлені і злякані чоловіки відмовилися іти далі в гори, вони повернулися в своє місто і більше ніколи не вирушали на пошуки карпатських скарбів.

Насправді ж все відбувалося дещо інакше. Провідником в гори для цієї компанії чоловіків пристав бути пан Василь. Саме його надибали рано вранці чоловіки з міста на базарі. Пан Василь без пригод довів їх до вівчара, де пригостив обідом і чаєм. А чай той був не простий, а спеціально зварений мольфаркою з місцевих трав. Після відпочинку пан Василь повів компанію найтяжчим шляхом, щохвилини пришвидшуючи свій темп, аж поки зовсім не зник з очей чоловіків. Саме в цей час і нагодився сильний і холодний дощ, відразу стало темно і незатишно. Тоді і вирішили гноми застосувати свої стародавні чари. Ставши невидимими вони почали повсякчас лякати чоловіків, кружляючи навколо них в стародавньому лісовому танку. Ось звідки невпинний шелест листя і тупотіння безлічі ніг. Що ж до чаю з доволі дивними властивостями, то його рецепт тримається в секреті мольфаркою і пити його карпатські гноми  нікому не радять.

А над Карпатами знову запанувала тиша і спокій. Лісові гноми разом зі своїми друзями людьми вкотре довели, що будь яку загрозу і силу можна перемогти  діючи разом в мирі і злагоді.