.

Війна - це мир

Свобода - рабство

Незнання - сила

Джордж Орвелл “1984”

Як давно ми не влаштовували танці на краю прірви?

Як давно ми перестали відчувати смак смерті на губах?

Як давно ми припинили влаштовувати банкети під час "чорних" днів?

Як давно ми не бачилися із вадами людськими?

Як давно ми перестали з ними спати?

Куточки потрісканих губ зігнулися у потворній посмішці. Печіння фантомом пройшлося по них. Дивлячись на себе в дзеркало ти бачиш бездонну порожнечу від якої віє холодом втрачених надій і дешевим портвейном із сусіднього бару.

Ця ніч, як і всі до неї, була безсонною. Вдихнувши чергову порцію нікотину ти тихо розсміявся.

- Правильно, дозу потрібно приймати з усмішкою.

Біль від безглуздого проведення часу і даремно прожитого життя десь зависло над твоєю головою. Він раз у кілька днів змочує твою маківку крижаними голками. Тобі більше не боляче, звик. Хоча спочатку не міг після такого душа дня зо два встати з ліжка і тиждень нормально функціонувати.

Виживання. Усе що тобі залишила на пам'ять Війна, не рахуючи пари шрамів від куль, дзвінке почуття самотності та ненависті до Великого Брата.

Втома тисне, ноги підкошуються.

Ти важко плюхатися на стареньке ліжко.

Твій план був простим: перестати відчувати та навчитися брехати про своє самопочуття. А також: самоаналіз, самодисципліна і самоїдство.

Пусто, холодно і беземоційно. Ти звик так жити.

Збився із наміченого долею шляху. Ти не здатний сфокусуватися, нічого не бачиш попереду, але чітко відчуваєш що було позаду.

*********

"Ми робимо це заради великого! Заради миру!"- говорили вони.

Але що таке мир? Мир — це війна. Вічна війна заради великого, людяного, вільного.

Мир — це протистояння інтересів, покалічені життя мирного населення, роздуті его наших славних правителів.

Мир — це праведна ідеологія створена для поліпшення життя людей, яка вийшла з-під контролю.

**********

У брудній порохнявій кімнатці, в яку з трохи прочинених вікон доноситься джаз, сидить людина. Місячне світло розрізає приміщення на кілька нечітких ліній, створюючи, видиму тільки його оку, грати. У цій ілюзії свободи та вибору ти відчуває себе абсолютно самотнім серед безмовних, просочених криками невинних душ стін.

Ти в сотий раз перечитуєш листи друзів і рідних. Став залежним від того болю, що отримуєш згодом після цього.

Ти перетворив свою квартиру в хаос.

Списав усі стіни. Зруйнував усі меблі. Втратив відчуття часу. Пляшки з-під спирту валяються у тебе під ліжком. Руки ніяк не доходять щоб вигребти все це сміття. Заперечуєш вічне. Твій улюблений напій: смуток і плаксивість, тричі збовтати, але не розмішувати.

Ти живеш хаосом. Але сподіваєшся, що незабаром щось усередині врятує тебе.

Мамин синок, який повертався додому до дев'ятої години зараз лається матом і не гребує жорстким порно.

Смерть — найкращий варіант для будь-якої невдалої п'ятниці, так чому ж не зробити кожен день невдалим?

**********

У цьому місті немає світанків. Нас оточують одні лише західи сонця.

Ми губимося у темряві, вдаємо що ще живемо.

Чуєш, як за стіною вибухали бомби? Як кулі входять у цей будинок без стуку? Чуєш, як зовні кричать люди? Вони просять про допомогу, ночами моляться Богу, а вранці прощаються із близькими.

Кров із віконних рам стікає на суху землю. Кістки ламаються під машинами смерті. Хтось стоїть над тілами солдатів, які навряд чи вже колись встануть. Сміх, дикою чайкою, розноситися по полю. Він змією обвиває твою шию. Душить.

Думки плутаються. Повітря не вистачає. Ти втрачаєш свідомість. Ідеш у тінь. Морок забирає твоє безвольне тіло.

Що ти бачиш зараз?

Фантомний біль червоним полум'ям зігріває твоє тіло. Ти відчуваєш язики полум'я на своїх руках. Воно не вбиває. Тільки калічить.

Дивись, дивись як "великі справи" калічать тебе! Твоє тіло пошматували. Зім'яли. Розкрили нутро.

Ти не вмираєш. Не фізично по крайній мірі.

З тобою і твоїм життям граються, як з іграшкою. Ти головний клоун у цирку під назвою "Життя". Твоє призначення калічиться, щоб ті, хто купив квитки в партері сміялися.

Тобі смішно?

Ні?

Але ти смішний!

*********

Ти прокинувся. Тебе оточує знайоме тепло. Знайомий шурхіт пролунав у кімнаті, чутно тріски масла на сковорідці та перегортання газет. Запах маминих млинців змушує тебе піднятися із ліжка. Та вітає скрипом.