ГЛАВА 5. Святкові будні

Друге січня видалося сонячним і морозним. Завірюха вщухла ще вночі, за ранок сніг розчистили, і до обіду ніщо не нагадувало про бурю, яка ледь не знеструмила місто.

Аріна прокинулась пізно. Вона не звикла спати так довго і міцно, тим паче після випитої звечора кави, тому її здолало позіхання, очі злипалися, голова гула. Вмивання холодною водою не допомогло позбутись сонливості. Неприємні відчуття збільшував сухий кашель, який причепився після швидкого сніданку.

Іллі вдома не було. Залишена на холодильнику записка повідомляла, що чоловіка викликали у справах, але він обіцяє ввечері компенсувати витрачений даремно день. Це абсолютно не в'язалося з його характером, проте Аріна вирішила не думати про неможливе і шукати позитив.

Перемагаючи себе, вона виміряла температуру і переконалась, що хвилюватися нема про що. Зателефонувала батькам, вислухала короткі вітання і довгі нотації. Стало прикро, бо ж хотілось уникнути засудження хоча б на свята. Зробила гарячий чай з липовим медом, відкрила коробку шоколадного печива, закуталась у теплий плед і включила телевізор.

«Повтор», – зауважила із розчарування і приготувалася переключити канал.

– Рейтинг новорічних курйозів очолює «Карколомна Снігуронька!» – сповістив надто говіркий ведучий. – Двадцять восьмого грудня двометрова крижана скульптура, яку встановлювали в тематичному дворику ресторану «Королева Астра», впала через неправильне кріплення, ледь не спричинивши трагедію. Але в соцмережах цю подію назвали «Карколомною Снігуронькою», адже єдиний потерпілий…

Аріна спробувала збільшити гучність. Палець натрапив не на ту кнопку, і канал змінився, на екрані з'явивсь мультфільм. Вона поспішила вернути попередню передачу, витративши на це секунди дві, проте час було згаяно.

– …завидний холостяк, – тремтіла на холодному вітрі молоденька журналістка. – Спадкоємець мережі…

Аріна роздратовано вимкнула телевізор. Її не цікавили світські плітки. Відомих холостяків і спадкоємців у цьому світі повнісінько. Шкода тільки, що більшість із них здатні лише красуватися в новинах.

– Крижана Снігуронька реальна? – пробурмотіла вона, дістаючи ноутбук. – Дуже добре. Може, я не сходжу з розуму, а стаю екстрасенсом? Подивимось, що скаже про це YouTube.

Відео про ту подію напевно є в мережі. Раптом вдасться розгледіти обличчя потерпілого? Якщо виявиться, що він – позавчорашній знайомий, доведеться щось робити. Йти до бабки-ворожки? Чи відразу замовити сеанс екзорцизму?

«Сміх сміхом, а що я буду робити, коли дійсно побачу Андрія?» – Аріна підключила роутер і з завмиранням серця дивилась на миготливі вогники.

Через п'ять хвилин стало ясно, що інтернету немає і не очікується.

Вона не полінувалась, зайшла до сусідів.

– Після Нового року пропав, – почула незадоволене. – Світло ввімкнули, а кабель ремонтувати не поспішають. Кажуть, після вихідних почнуть. А нам тут хоч на стінку лізь…

Аріна повернулася до себе, радіючи, що мобільний інтернет ніхто не скасовував. Це, звичайно, буде довго й нудно, проте правду хотілось дізнатися без зволікань.

«На вашому рахунку недостатньо коштів», – приголомшив оператор.

– Як?! Я ж поповнила рахунок напередодні вихідних!

Але автоматична система не збиралася вірити їй на слово.

Чудово. Доведеться одягнутись і вийти з дому до банкомату. На холод, сніг, ожеледицю… Але воно того варте.

Аріна залпом випила залишки вчорашньої кави і сіла на диван, щоб перепочити й зібратися з думками. Поки вона роздумувала, повернулась сонливість. Повіки опустилися… Всього на мить, але коли Аріна розплющила очі, кімнату освітлювало не денне світло, а вуличні ліхтарі.

– Прокинулась, люба? – Ілля вже повернувся і навіть накрив її ковдрою поверх пледа. – Завтра обов’язково звернемося до лікаря, добре? Ех, якби не вихідні…

Він зробив вечерю і допоміг дістатися до ліжка. Вислухав скарги на незручний пульт, на інтернет, на спорожнілий рахунок… Заварив міцний чай і дістав коробку цукерок. Сів поруч, розважаючи і заспокоюючи розмовою, потім пішов у ванну кімнату.

– Не засинай, – попросив зі сміхом. – Я сьогодні такий жарт чув – закачаєшся!

Аріна заснула раніше, ніж клацнули двері.

***

Календар показував, що наступило третє січня. За ніч погода змінилася. Знову сипав сніг і вила хуртовина, в електромережі стрибала напруга, інтернет так і не з'явивсь. У новинах повідомляли, що через заметілі на дорогах жахливі пробки і краще залишитися вдома, але Ілля, як завжди, не переживав через такі дрібниці.

– Не хвилюйся, якщо я затримаюсь, Арінко. Відпочинь гарненько і вибери час для відпустки. Тільки не в квітні, окей? У нас там невелика угода намічається. Сама розумієш, її не можна зривати.

Він поїхав, залишивши теплий сніданок і цілий кавник кави. Аріна стояла біля вікна, проводжаючи його поглядом, потім повернулася в ліжко. У присутності чоловіка вона щосили зображувала активність, але тепер причин ворушитися не було.

Апетит пропав, і навіть аромат натуральної кави не міг поліпшити ситуацію. Про їжу і говорити не варто – один її вигляд спричиняв нудоту. Кашель зник як за помахом чарівної палички, температура не піднімалася вище норми, але Аріна відчувала себе справжньою руїною.