Розділ 8. Розподіл

     Алекс та Кіра стояли перед масивними воротами Академії Каріхастера, які сяяли дивним світлом у ранковому тумані. Величезні кам'яні стовпи, які обрамляли вхід, були покриті старовинними рунами, які майже дихали магією. Ці символи були віковими свідками, що бачили покоління магів, які пройшли через цей портал, і їхні візерунки мерехтіли блідими вогниками, коли ворота повільно відкривалися.

— Оце так, — промовив Алекс, його голос злегка тремтів. Він ніколи не бачив нічого подібного. Ворота здавались ніби живими, кожен рух змушував камені скреготати, немов голос старого велетня.

— Ми вже тут, і назад дороги немає, — з відтінком посмішки відповіла Кіра, її очі блищали від передчуття пригод.

Академія Каріхастера була справжнім магічним шедевром. За воротами простягався довгий міст, який, здавалося, парив над бездонною прірвою. Внизу, в клубах туману, можна було побачити силуети древніх дерев, а час від часу можна було помітити, як хтось, чи щось, ширяло між ними — ефемерні створіння, що сховалися від очей звичайних людей.

— Ось ми і входимо, — прошепотів Алекс. Його серце билося частіше, а пальці злегка тремтіли.

Вони зробили перші кроки на магічний міст, і кожен крок віддавався дивними звуками, ніби каміння під ногами живе. Повітря навколо пульсувало магічною енергією, і це викликало відчуття, ніби вони проходять крізь невидимий бар’єр, що відділяв світ людей від царства магії.

— Як думаєш, що буде далі? — Алекс озирнувся на Кіру, але вона була надто захоплена видовищем навколо, щоб відповісти.

Їхній шлях привів їх до центральної площі, де зібралися сотні студентів. Всі вони були різного віку, рас і вигляду. Тут були і високі, благородні ельфи з граційними рухами, і маленькі, кремезні гноми, що бурмотіли щось про магічні метали. Крила деяких істот створювали тіні на кам'яній площі, коли вони ширяли над натовпом, немов загадкові хижаки в пошуках здобичі.

Алекс відчув, як його голова йде обертом від всіх цих вражень. Всі його уявлення про магію, які раніше здавалися лише дитячими фантазіями, тепер були частиною реальності. А потім — їхній перший викладач.

— Нові обличчя завжди цікавлять Академію, — заговорив низький, глибокий голос позаду них.

Алекс обернувся і побачив високого чоловіка в темній мантії, який виглядав так, ніби він сам був частиною Академії. Його обличчя було покрите шрамами, які виглядали як сліди від древніх магічних ритуалів, а в його очах було щось відчайдушно знайоме — глибока мудрість, що приходить тільки з тисячоліттями досвіду.

— Я Ерістан, куратор нових учнів, — представився чоловік, пронизуючи їх поглядом. — Академія Каріхастера не просто місце для навчання. Вона обирає своїх студентів так само, як і вони обирають її. І пам'ятайте, не кожен, хто входить сюди, повертається таким, яким був.

Кіра стиснула руку Алекса ще міцніше. У її погляді блищало щось незвідане, можливо навіть небезпечне. Вона була готова прийняти будь-який виклик, тоді як Алекс лише намагався осягнути, що це все реально.

Ерістан, не чекаючи відповіді, повів їх до величезних дверей, що вели до головної зали. Кам'яні стіни приміщення були вкраплені магічними рунами, які відлунювали кожен їхній крок. Лінії енергії текли вздовж стін, і Алекс відчув, як його тіло охоплює дивне тепло.

— Ви знаходитесь на порозі початку нового життя, — заговорив Ерістан, поки вони йшли. — Академія Каріхастера — це не просто місце навчання, це джерело магії, яке живе і дихає разом із кожним з вас. Кожен крок, який ви зробите тут, буде мати наслідки не тільки для вас, але й для всього світу.

Вони увійшли до величезної зали, де вже чекали сотні студентів. Над їхніми головами висіли люстри, що світилися неземним світлом, а підлога була покрита символами, які час від часу змінювали своє розташування.

— Сьогодні ви пройдете випробування, — сказав Ерістан, піднявши свій посох, що миттєво засяяв фіолетовим полум'ям. — Кожен із вас буде розподілений по факультетах, але це лише початок. Лише справжній дух і сила волі приведуть вас до вашого призначення.

Кіра дивилася на все це із захопленням, її очі горіли вогнем. Алекс же відчув, як його серце гупає в грудях, і хоча він намагався тримати себе в руках, не міг позбутися відчуття, що тут відбувається щось грандіозне, більше за будь-які його очікування.

— Тримайся, ми з цим впораємось, — прошепотіла Кіра, і Алекс побачив, як її впевненість трохи підкріпила його власну рішучість.

Випробування чекали, і це був лише початок їхньої подорожі у світі магії.

     Великий зал Академії Каріхастера був заповнений магічною енергією, що пульсувала крізь старовинні стіни, вирізьблені древніми рунами. Кожен студент стояв у напрузі, їхні серця билися в унісон зі світлом магічного кристала, що м'яко переливався різними відтінками. Ось-ось мав настати момент розподілу, і майбутнє кожного з них залежало від цього миттєвого рішення.

Алекс стояв трохи осторонь, відчуваючи змішання емоцій — тривогу, очікування і надію. Поруч із ним Кіра — його подруга з дитинства, підтримка і тихий маяк, на якого він завжди міг покластися. Її очі світилися внутрішньою впевненістю, що здавалося немов вона вже знала свою долю.

— Що б не сталося, ми все одно залишимося друзями, — прошепотіла Кіра, помітивши, як Алекс нервово стискає кулаки.

— Я знаю, — відповів Алекс, але його голос зраджував його хвилювання. Невідомість тиснула йому на плечі, і він не був упевнений, чи готовий до того, що чекає на нього.

У залі запанувала тиша, коли вперед вийшов Ерістан — стародавній ельф, один із засновників академії. Його довгий сивий плащ з вишитими символами п'яти стихій тихо шелестів, коли він рухався до центру зали. У його очах світилася мудрість століть, але водночас і глибока печаль.

— Сьогоднішній розподіл визначить ваші шляхи, — голос Ерістана був глибоким, але сповненим спокою. — Кожен із вас має свою силу, але кристал допоможе вам віднайти ту стихію, що відгукнеться вашій душі.