Розділ 4. Орден Меліора

Я відкрив очі. Відчуття не з приємних, я знову в незрозумілому для себе місці, але вже в приміщенні. Велика кімната, в центрі якої знаходився величезний стіл, біля якого стояли крісла з високими бильцями. На перший погляд мені здалося, що це ніби церемоніальна зала.

Знову сам, куди знову поділась Кіра. Мої роздуми перервалася. Велика зала почала освітлюватись, сама по собі. В залу почали заходити люди.

Прибулі сіли на вказані місця. Більшість очей за столом були прикуті до мене. Я нікого не знав всіх тих хто знаходився за столом, окрім, як вийшло, таємного ассасіна і по сумісництву моєї захисниці—Кіри.

—    Алекс, вибач, я не справилась з своєю задачею, не вберегла тебе від викриття,— до мене підійшла моя подруга.

Нарешті,я в змозі на неї подивитись, які в неї вушка, та ще й ельфійські, стоп, так вона ж наполовину ельф.

—    Кіра в мене дуже й дуже багато питань до тебе, — мовив поважно я, виглядаючи серйозно.

В залі з’явився чоловік в капюшоні, він підійшов до крісла, яке пустувало.

—    Отже, Кірініель, які новини.

—    Магістре, Орден Червоного Вогню планує пробудити свого володаря, нажаль вони вже знайшли Алекса, вони вже помістили в нього камінь Веліфан,— Кіра відпустила мою руку і підійшла ближче до того чоловіка.

—    Погана звістка, але не критична, твій Алекс незвичний чоловік, я це бачив в видіннях, Кірініель, ти повинна оберігати його, слідкувати за тим щоб за ним знову не прийшла наречена Менімнула.

Це повідомлення явно зацікавило присутніх: дехто заціпенів, хтось засовався на місці, й усі погляди були прикуті до мене й Кіри.

—    Хто такий Менімнул, — оговтавшись від всього того що сталося протягом одного дня, я запитав в магістра—сивоволосого короткостриженого чоловіка в чорному вбранні схожому на мантію .

—    Згодом ти дізнаєшся, зараз нам потрібно вирішити план дій, — поважно відповів старець, провівши правою рукою  по своїй бороді.

—    Магістре, Алекса хоча б потрібно підготувати до майбутньої війни, бо заховати його точно не вийде.... переживаючи за мене відповіла магістру Кірініель

—    Чим ти й займешся, на перший період, можна буде переховуватись в академії,—підводячись з-за столу відповів магістр.

—    Невже Каріхастерра, — запитала Кіра.

—    Так, батько Алекса хотів, він побував там,— відмовив старець і одягнув капюшон.

—    І ще одне, магістре, нас зрадили , Вульзгант, —притишила свою мову Кірініель, щоб не видати свій розпач.

—    Не може бути, — взявся за голову магістр.

Розпач заволодів магістром, він підійшов до вікна за яким була темнюща ніч.

Кірініель підійшла ближче до магістра і сказала,— Я це все бачила і бачила його очі , вони були червоні, що це означає, магістре.

—    Пробудження темної сторони, пробудження альтерего, з якого назад дороги немає, він став прибічником Менімнула.

—    Магістре, буде війна?—мовив незнайомець за столом.

Усі обличчя повернулися до нього.

—    Магістре, я знаю Вульзганта і знаю як його перемогти.

Незнайомець зробив паузу, та магістр мовчав, тож він повів далі:

—    Тут ми маємо певну перевагу, — не вгавав Уриїл, вперто намагаючись отримати схвалення своїх дій. — У нас тепер є кілька своїх людей у відділі магічного транспортування в перехідних землях. Якщо Вульзгант являтиметься, чи хтось з його прибічників, ми відразу про це довідаємось.

—    Він цього не зробить, — заперечив Іліндір — Орден уникає того щоб їх хтось помітив, вони практично в пітьмі.

Магістр повернувся до гурту.

—    Уриїле, нажаль ти неправий, темна сторона пробуджує сили на які не спроможний маг навіть твого рівня, а зважаючи на його походження, його практично неможливо здолати, в його жилах тече кров ельфа та вампіра  ти навіть не уявляєш що можливо коли пробудяться всі можливості, темні можливості.

—    Нас дуже важко знайти, але потрібно посилити захисний бар’єр, який обмежує нас він зовнішнього світу, ти Уриїле знаєш краще всіх Перехідні землі, тобі потрібно буде поставити додатковий бар’єр, який ідентифікуватиме енергетику тих хто прибув—поважно сказав магістр, прораховуючи подальші дії.

—    Дозвольте відправлятись? — вже встаючи з-за столу мовив Уриїл.

—    Зачекай, ось тобі карта, нанесеш на неї магічну основу перехідних земель, щоб ми могли відслідковувати тих хто знаходиться в перехідних землях,— магістр дав Уриїлу карту.

Уриїл забрав карту і направився до виходу.

—    Тепер ти Кірініель, постав блок в свідомості Алекса, щоб камінь Веліфан не кликав до свого господаря, Алекс не має стати вмістилищем.

—    Так повертаймося до життя , до своєї роботи, не потрібно розводити паніку,— магістр вирішив заспокоїти і так занепокоєних колег.

Всі, хто був за столом, вийшли з кімнати

—    Алексе, як ти себе видав, вже до мене звертався магістр, хоча я й сам не розумів як.

—    Я не знаю, але можу сказати, що все пішло шкереберть коли мені приснився сон з привидом.

Магістр підвів голову. Вогонь з каміна надавав його шкірі жовтуватого відтінку, а його очі були з зморшками й запалі. Він заговорив хрипким голосом.

—    Це вже початок, це була наречена Менімнула, вона поставила на тебе мітку, з тих самих пір ти став вмістилищем для Менімнула, близько трьохсот років тому, ми полонили Менімнула в сутінковій в’язниці, він розв’язав з нами війну бо вважав що ми вбили його наречену, але ж ні вона перестаралася з чорною магією, вона стала інфернією — привидом , згустком чорної магії що несе за собою смерть,— сказав Магістр.

—    Іще день тому я не знав що магія існує, а тут таке і я вже застрягнув далі нікуди, привид хоче мене вбити бо я вмістилище для її кохання, прямо на ходу таке й не придумаєш, — з посмішкою на обличчі і з певним незрозумілим оптимізмом відповів я, але я зрозумів чому не панікував, біля мене стояла моя подруга — Кіра, яку тут називали Кірініель.