Карфаген

Повна збірка віршів

Карфаген

 

Карфаген має бути знищено

 

Хей, Цар-Нептун, наповни наш парус

Свіжим повітрям морським!

Граймо на хвилях, рабів нижній ярус

Хай попрацює сільський.

 

В небі літа син Юпітера, Геліос,

На колісниці своїй.

Так, у серцях знов надія затеплиться

У темноті цих морів.

 

Будьте обачні, пливуть сини Риму

До фінікійців у гості

Осінь війною фарбуємо, зиму

Плаче Колосс Родоський.

 

Спалимо Баала служителів, грішників

Що з берегів Іудеї

Наших жінок викрадали, безстидники

До берегів Піренеїв,

 

З нами і Марс із вогнем , наче лев

З нами Юнона, Юпітера жінка

Стріли у цілі направить Діана, вперед

У січ криваву спіши, біжи швидко.

 

Легіон

 

У просторі між зірками ховається Легіон

Їх ім'я невідоме нікому, а номер - двадцятий,

Їх муза – це Полiriмнiя, їх поет - це Анакреонт.

Ні, вони не феодали і не космічні пірати.

 

Вони б'ються заради самої нескінченної бійки,

Ix пошук - це лінія із нерозгаданих таїнств.

Їх облиття заховані в масках з лаврової гілки,

Вони нападають на ворога, і дозволу не питають.

 

За очима не ховаеться ні святості, ні розпусти.

Це помилка - Bважати, що вони пережили поразку,

І помилкою буде подумати, що за шоломами пусто.

Омріяна перемога стане прелюдією до екстазу.

 

Спогади з Ватикану

 

Відтінки червоної фарби танцюють

Картиною майстра з Італії, чітко

Розкинулись лінії, наче решітка

І серед зеленого тихо вирують.

А тіні на склі непомітно воюють.

Війна за увагу, за погляд, повагу,

Де місце є тільки пожертві, відвазі.

За склом я стою, де невпинно плюндрують.

Туристи ненависні тишу. Істоти          

Вони невблаганні, не знають скорботи.

Очима грабують, беззахисно будуть

Розносити гарне з усіх коридорів

В тіні невимовно високих соборів.

 

ХХ

 

Це було дуже складно і боляче

Та тепер у крові тече впевненість

Я порадився в темряві з зодчими.

Біль, агонія ніби перервані.

Так, вона не моя, і ніколи

 Не підкориться перше кохання

Вірш мій був непоганим зізнанням

Але стиль залишається кволим.

Таким кволим, як серце і тіло Бо боги так, мабуть, захотіли.

Я не здамся, ця клятва незламна

Я писатиму вічно для неї

А якщо цього буде замало

То подамся у світ без лілеї.

 

Відстань

 

Навколо бидло, та в колі родини

Проходять найкращі, теплі години

Навколо телепні, але із другом

Мені стало краще, і знову кругом

Піде планета орбітою зірки

На теплих долонях - запах сірки.

На відстані погляду - ті ж ідіоти

На відстані думки - її милі очі

За двадцять кілометрів – жирні койоти

За вічність від мене - вона, непорочна.

 

Пломбір

 

Жери пломбір, біжи в ГУЛАГ

Ти пролетарій, ради син

От йде буржуй, зненацька - бах!

Злітає від гвинтінки дим.

 

Зерно народу, не тобі,

Куркуль проклятий, не втечеш!

Сюди, хутчіш, сюди ходи,

Пломбіру нашого лизнеш.

 

Рабочій піт пролив в цеху

Йому ти винен - покорись.

Тому вставай, бери соху

На поле, і не забарись.

 

Це - справедливість, капітал

Між нами поділив марксизм

Щасливі всі, червона сталь

Не поржавіє, нема схизм.

 

Месія наш - нероба Маркс,

І Енгельс, син його земний.

Працюй, працюй, а комісар

Тебе не вб'є, можливо,... Ні.

 

Гімназія

 

Жахлива штукатурка,

І довгі коридори.

Побиті палітурки

Із присмаком халтури.

 

Цигарки в туалетах

Просякнуті пітьмою

І дорогі карети

В подвір'ї без убоо.

 

На вході охорона

У чорному убранні.

Постійна перепона

Для гарного павчалня.

 

Радянщиною пахне,

Опалення немає.

Моєму серцю лячно,

А тіло не палає.

 

Гільйотина

 

Відповідь дай на усі запитання

І не закривай свої власні очі

Думок розгоняй невідомих зібрання

Коли поприходять у довгі ці ночі.

Брехню розпізнай за момент до зізнання

Інакше життя твоє стане коротшим.

 

Вітатись неввічливо навіть не думай,

Прощатися ввічливо завжди також.

Забути не смій, аби правильна сума

На чеку стояла у масонських лож.

Мені вже давно про фінанси відомо,

Та думаю все ще, чи справді я гож?

 

Готовий до цих випробовувань долі

Готовий до дії чи змін непрямих

І на гільйотину підуть королі.

На неї багатих і бідних, простих

Здорових і хворих, відомих і кволих

Усіх пожере вона, наче кролів.

 

Атеїзм та релігія

 

У золоті, з багатств нажитих у війні

І вбивстві всіх, хто трохи не такий.

В протистоянні а молодим переконанням,

Що світ не створено за Боговим бажанням,

І тисячі вірян по всьому світу

Лишаються лиш переляканими дітьми,

І що мораль пережине апостолів усіх,

Пройде століття, перше, третє, вік,

Втечуть від погляду історика епохи.

Продовжать боротьбу незмінні у панчохах

І платтях старомодних молоді старці.

А правда, як відомо, не в ларці.

Тому аж поки будуть сперечатись

Пани поважні у картинних галереях,

Хитріші зможуть поступово підніматись.

Зникатимуть християни, ісламісти, іудеї,

Догмати, патріархи та ілюмінати,



#3734 в Різне
#968 в Поезія
#949 в Гумор

У тексті є: вірші та пєса

Відредаговано: 05.01.2021

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше