Глава 3. Тут ми побачимо перші кроки Видра за границю “пісочниці”.

      Вивалююсь в реал, хапаючи повітря ротом, неначе біг стометрівку “на час”. І не скажеш, що багато сьогодні бігав. Більшість ігрових хвилин сидів на коврику (в реалі), гріб веслом, магічив (у віртуалі). Але всі дії вимагали максимальної концентрації, саме це й виснажило. Зате вперше намічений на занурення план виконано на всі сто відсотків. Настрій теж на всі сто. Ще кращим став після рильно - мильних процедур і холодного пиття.

       Треба йти на сеанс з Макаричем. А ось і він.

     - Привіт!

     - Привіт! Щось ти сьогодні як я вчора. - кепкує з мене Макарич, придивившись до мого зображення.

     - Ні, я ще ні з ким не бився. Одного бовдура поки що досить. - не остаюсь в боргу.

     - Давай, розповідай, як ельфи ‘Берлін брали.

     - Та що там розповідати. - Макарич ніяково чухає потилицю. Потім починає доповідати, як звичайно, дуже детально, смакуючи щойно пережиті пригоди. Насіння і саджанці прикупив, але, що саме, не каже. Приголомшити сюрпризом хоче. Ну - ну. Він вже взяв третій рівень, отримав, нарешті, торгівлю (певно за те як торгувався за насіння, яке йому довелось купувати), потратив 10 серебра на першого карликового ослика. На ослику не можна їздити (дуже маленький, не вище за німецьку вівчарку), зате замовив і придбав для нього переметну суму. Тепер він зможе більше возити з собою, а отже більше добувати, бо раніше сумка новачка набивалась лутом за кілька хвилин і доводилося постійно повертатися до скупника, що для цього світу неприпустимо. Часу, на лишні рухи, катастрофічно обмаль. Подумки привітав себе)), з покупкою Макаричем віслючка. Віслючок до віслючка от і вийшла вервечка’. Жаль наголос не там де треба. Віршик не вдався, а от караванчик віслючковий вдасться на раз. Треба ще дві тваринки, а далі, при активації вміння “торговець”, система сама запропонує сформувати караван і, надалі, надасть окреме вміння “караванщик” з відстежуванням його і видачею смаколиків, якщо ти, звісно, їх заслужив.

    В грі, в якій ми з Макаричем познайомились, він був, завдяки старанності та вродженій в’їдливості відмінним логістом. З мене завжди виходив посередній гравець. Романтизм душі, певно, заважає.)) “Запалить” когось на подвиги, розрулити якусь ситуацію, оголосити комусь війну - це до мене. Виграють же, зазвичай люди нудні, прискіпливі. Всі ці риси притаманні моєму старому друзяці. Саме на тандем протилежностей ми й розраховували, націлившись на Світ Мрій. Але зайвий натяк не завадить.

    - Вітаю з першим тяглом! Нарешті! - це я не даремно! Лице Макарича в моніторі світлішає на очах, неначе в фотошопі добавили освітлення. Тепер уже у мене витягується обличчя. Я, старий дурень, зовсім забув наскільки старий “мнительный”. Це також важлива риса, що характеризує його. Це ж він так розхвилювався, що покинув гру кинувши на мене управління гільдією. Що ж, треба, “дожати”.

     - Та не хвилюйся ти так. Ми добре йдемо. Ти рейтинги дивився? Ще жодного конкурента ні в міській, ні тим паче, в крайовій гільдії. Все буде добре! - Макарич трохи червоніє, і тут же набуває трохи пихатого вигляду.

     - А нуно розповідай, що там у тебе? - фуух, пронесло. Починаю докладатися. На “картці приручення” очі мого майбутнього голови загоряються. Ха! Знай наших! Якщо задумка вдасться, ми будемо забезпечні любою кількістю “тягла”. Важливість цього важко переоцінити. Останеться тільки наловити достатньо звірини. Ми, мрію, ще й перевагу отримаємо, за рахунок додаткових особливостей звірят та, згодом, великих звірів. А товар який! Картки можна буде продавати по ціні мінімум пів - віслючка. Звісно, тільки но товар з’явиться на прилавках ціна упаде, але ми ще побачимо наскільки.

    Мрії, мрії. Так, я - невиправний мрійник, хоч і намагаюсь тримати себе в тонусі. Зображення щось собі метикуючого Макарича змінилось на заставку і я перемикаюсь на ігрові камери.

   Вперед! Треба зробити багато чого, щоб не відволікатися завтра. І ще раз прочитати про автоматизоване управління персом. Є така опція. Завантажуєш свого перса потрібними інгредієнтами, “з горою”, і вмикаєш скрипт “варіння борщу”, наприклад, зробити це можливо навіть не знаходячись в грі. З реалу тобто. Ввімкнули і забули. Аби місця в вашому інвентарі (кошику, сумці) хватило. Справа не тільки в ємкості гнізда сумки, справа в тому, що за виготовлення однакових блюд, в масовій кількості, система винагороджує виробника бонусами: цим же блюдом, тільки більш високорівневим, випадковими рецептами та т.і.. Іноді серед випадкових бонусів трапляються настільки корисні, що виготовлення основного блюда стає лиш інструментом для виготовлення бонусного.

     Тому я визвав Шеллі і надавав їй чергову купу доручень і наказів. А було запланованих наказів цілий вал.

      По перше все було готовим до запуску першого каравану. Залишилось лиш підігнати незавершені дрібниці. Для формування каравану система вимагала:

      - мати статус торговця не нижче учня - виконано.