Роздум 15: Сон (outro)

'Тисячі мертвих побратимів, з наклеєними на лоб цінниками, дивилося на нього і мутант картав себе за те, що вже ніяк не зможе їм допомогти, як би йому цього не хотілося.'

Карась знову опинився там, звідки починав. Ось тільки сон, і всі ті жахливі картинки, що були в ньому, стали дійсністю. Але тепер мутант був цілковито підготовлений. Він не боявся відповісти перед Всевишнім за свої вчинки. Це тільки там, на небі, він був наділений безмежною владою. В іншому ж - звичайнісінький хіпі в шльопках. І якщо вже Господу-Богу потрібно щось терміново перетерти з мутантом, то нехай він сам не пошкодує часу, скине свій білосніжний халат і спуститься на поверх нижче. Туди, де розбірки відбуваються не на хмарах, а в темних підворіттях вимираючих міст. Подивимося, хто тоді буде вершителем доль.

Так, він більше не боявся. Тепер Карась точно знав, що це був знак - той маяк, який вкаже йому подальший шлях. Там, за скляними стінами його чекають ті, хто ще не втратив віру. Його брати і сестри, які сподівалися, що цей день точно не найкращий, щоб опинитися на столі у якійсь сім'ї в якості головної страви. Можливо це буде останнє, що зробить Карась в своєму житті, але до того, як його прониже зрадницьки пущена куля, він зробить усе, щоб виконати своє призначення. Це його Борг. Він був тим, кому була дарована суперсила, і тільки тепер мутант зрозумів, що вона полягала зовсім не в тому, щоб перевертати фури або відкручувати голови голими руками. Ця сила взагалі ніяк не залежала від його фізичних можливостей. Карась навчився думати і розуміти. Він став тією рибою, яка навіть людям доведе важливість вчинків і своєї честі.

Він став саме тою рибою, яка не стане мовчати...