'Our vulnerability is all our insensitivity'
- Operation Ivy, 'Vulnerability'
Стоячи неподалік від сцени, підпираючи одну з хитких колон концертного залу, Карась не міг позбутися занепокоєння. Не такого, як постійні, уявні думки з приводу тверезості свого таксиста або міцності льоду, по якому ступає недосвідчений рибалка. Це так само не було схоже на відчуття, що виникає у школяра, який вирішив перейти дорогу головному хулігану на паралелі. Карась немов дуже сильно згрішив, і тепер чекав належної розплати у вигляді ляпасів від батька, який ось-ось повинен був повернутися з роботи. Ну, звичайно, можна тільки здогадуватися, чи знайоме це відчуття рибам, але з того моменту, як мутант став істотою прямоходячою, він куди більше відчував себе людиною, ніж вихідцем з глибин Прип'яті. Двометровий, згорблений, з гострими як леза гарпунами за спиною, з кожною проведеною хвилиною під замком він все більше втрачав булу впевненість, перетворюючись з кровожерливого монстра в ікринку на кінчику ножа, яку зараз размажуть по шматку черствого хліба.
Страх це початок агресії, і Карась знав, що не стримається, якщо прямо зараз його не перестане трясти.