16

День 193–197. Дар

Сто дев’яносто третій день.

Підтвердження прибуло від командування Альянсу: комісія для перевірки станції після карантину прилетить на двохсотий день. Склад — три офіцери від Конфедерації, два від Альянсу, незалежний медичний спостерігач. Голова комісії від Альянсу — полковник Вейр.

Не Ейн.

Ейн, судячи з формулювань в офіційному пакеті, все ще «відсторонений від оперативних функцій». Що за цим стояло конкретно — Дар не знав, але відсторонення тривало вже сорок два дні, що для рангу полковника означало серйозне розслідування.

Він показав повідомлення Верні.

Вона прочитала. Подивилась на ім’я голови комісії.

— Вейр, — сказала вона. — Ви знаєте його?

— Знаю. По репутації нейтральний, незалежний, не лояльний жодній фракції. — Він помовчав. — Це хороший знак.

— Добре. — Вона відклала планшет. — Тоді залишається три дні щоб підготуватись.

— До чого?

— До того, що прийдуть люди, які захочуть бачити результат, а не тільки чути. — Вона встала і пішла до лабораторії. — Ідіть за мною. Я покажу, як представити дані так, щоб навіть людина без медичної освіти зрозуміла, що зробив Дев’ятка.

Вони провели три дні за підготовкою презентації. Верна знала, що робить, не спрощувала до безглуздості, але будувала логіку так, щоб кожен крок випливав із попереднього. Він допомагав із структурою — розвідувальний брифінг і науковий звіт мають різну логіку, але спільну мету: переконати людину, що тримає рішення, що факти є фактами.

На сто дев’яносто шостий день Верна сказала:

— Дар.

— Що?

— Серед складу комісії є Фая. Незалежний медичний спостерігач.

— Ви знаєте її?

— Ні. Але вона виходить зі списку незалежних спостерігачів академії ксенобіології. Я знаю декілька людей, що з нею перетинались. — Верна дивилась на склад. — Вона буде союзником.

— Звідки знаєте?

— Бо вона сама попросилась у цю комісію. — Верна показала деталь у документі. — Незалежний спостерігач у такі комісії зазвичай призначається. Вейр написав «за запитом». Хтось хотів сюди потрапити.

— Думаєте, вона знала про 009-А?

— Думаю, вона підозрювала. — Верна закрила планшет. — Є люди, що знають, що Ганні Лор не просто «пішла у відставку». Можливо, Фая — одна з них.

На сто дев’яносто сьомий день прийшов тижневий пакет зв’язку. Серед офіційних повідомлень — одне зашифроване. Канал незнайомий. Дев’ять ретрансляторів.

Дар розшифрував.

Чотири рядки:

*«Зразок 009-А — відповідь на штучне втручання шістдесят років тому. Хтось вже намагався зробити вакцину. Хтось зупинив. Оригінальні файли у блоці «Д», ви вже знайшли. Але є ще одне: список осіб, що підписали рішення про зупинку тридцять два роки тому у прикріпленому архіві. Серед них засновники того, що зараз називається «Програмою». Удачі».*

Він прочитав і пішов до Верни.

Прикріплений архів вони відкрили разом.

Список містив сімнадцять імен. Дванадцять — вже мертві. П’ять — живі. Серед п’яти живих — одне ім’я, яке Дар впізнав без коментарів: генерал Альянсу, що курирував розвідувальний корпус. Безпосередній начальник Ейна. Двома рівнями вище від самого Дара. «Ось чому справу не можна закрити тихо», — сказав він. — «Вони б закрили і мене разом зі справою». Верна дивилась на список. — «Тоді добре, що ми вже відправили дані публічно», — сказала вона. — «Тепер закривати будуть публічно».