12

День 131–145. Дар

Сторонній доступ знайшли на сто тридцять першому дні.

Дар переглядав логи зовнішніх з’єднань станції — технічний аналіз, три години над нудними цифрами і на сто двадцять дев’ятому дні побачив аномалію: з’єднання з невідомого маршрутизатора тривало сімнадцять секунд о четвертій ранку. Сімнадцять секунд — достатньо, щоб скачати невеликий пакет даних. Або щоб залишити «закладку».

Він покликав Верну.

Вона прийшла, подивилась на логи і сказала:

— Чотирнадцять разів.

— Що?

— З’єднання повторювалось чотирнадцять разів. Ви знайшли одне. Дивіться глибше.

Він дивився. Вона мала рацію — чотирнадцять з’єднань за останні два місяці, кожне вночі, кожне — сімнадцять-двадцять секунд.

— Вони моніторять стан зразка, — сказала вона. — Дивляться, чи синтезує. Якщо почнуть отримувати дані активного синтезу — можуть спробувати вилучити зразок через не дуже юридичні механізми. До закінчення карантину.

— Через Ейна?

— Або через когось ще в Альянсі… або через Конфедерацію у них теж є канали. — Вона думала вголос. — Якщо «Програма» приватна і має доступ до обох сторін, вони можуть тиснути паралельно.

— Що робимо?

— Ви відрізаєте станцію від зовнішніх каналів фізично, не програмно. Є ручне блокування у технічному відсіку, я покажу. А я роблю резервні копії всіх даних по 009-А у трьох місцях. — Вона подивилась на нього. — У тому числі на вашому військовому маячку. Якщо маячок у вас, а ви на станції його не вилучать без вашої згоди.

Він дивився на неї.

— Ви вже думали про це.

— Я думала про це з тридцять п’ятого дня, коли зрозуміла, що Дев’ятка справді антагоніст. — Вона пішла до лабораторії. — Ідемо, покажу ручне блокування.

Вони працювали паралельно, він у технічному відсіку, вона в лабораторії. Зв’язувались по внутрішньому каналу. Він розрізав зовнішні з’єднання, залишивши лише маячок і тижневий пакет контрольований, з їхньою участю. Вона копіювала дані, основний архів, резервний на автономному носії, третій маячок Дара.

О другій ночі він зайшов у лабораторію і сказав:

— Готово.

— Я теж. — Вона закрила останній файл. — Тепер навіть якщо хтось прийде з юридичним запитом, дані не вилучать, все в трьох місцях, два з яких поза юрисдикцією конвенції.

— Які два?

— Маячок Альянсу і мій особистий носій Конфедерації. Обидва під особистим захистом власника, не під протоколом станції.

Він сів на стілець у кутку.

— Ви подумали про все.

— Я намагаюсь. — Вона теж сіла за робочий стіл, але не відкривала нотаток. Просто сиділа. — Дар.

— Що?

— Що вам загрожує, якщо ви відправите повний рапорт? Конкретно.

Він думав.

— Трибунал за порушення командної вертикалі, відкликання ордера без санкції вищого командування. Можлива відставка. Якщо Ейн захоче зробити з мене приклад можлива кримінальна стаття за розголошення оперативних даних, але тут потрібно доводити, що я щось розголосив. А я нічого не розголошував ваші дані тут, не передані нікуди, крім власних резервних копій.

— Тобто трибунал і відставка.

— Можливо. Залежить від того, як Ейн вирішить грати.

— Це значна ціна, — сказала вона.

— Так.

— Ви все одно відправите…

— Так.

— Чому?

Він подивився на неї.

— Бо якщо людина написала, вона вже щось вирішила для себе.

Верна мовчала хвилину.

— Я хочу сказати вам одну річ.— сказала вона нарешті.

— Кажіть.

— Після карантину що б не трапилось з трибуналом якщо вам потрібен буде свідок з боку, що підтвердить обставини, я готова свідчити, офіційно, під записом.

Він подивився на неї.

— Це не обов’язково.

— Знаю. — Вона подивилась на Дев’ятку, що тихо пульсував у боксі. — Але я хочу, щоб ви знали, що ця опція є.

 Тієї ж ночі, повертаючись до свого відсіку, він зупинився в коридорі і написав Таї: *«Хочу передати попередній пакет даних по 009-А командуванню обох сторін одночасно. Відкрито. Перед закінченням карантину. Допоможеш з каналом?»* Тая відповіла за дванадцять хвилин: *«Звичайно. Коли?»*