Глава 15

Нікіта 

Залишивши Лану біля будинку її подруги, сам вирішив поїхати до Кіра. Мені просто необхідно було поговорити з близькою людиною. Хоча після вчорашнього, блін… та якби він так швидко не злиняв, я б точно з'їздив йому по писку. Але зараз я вже заспокоївся.    

- Кір, ти вдома? В клубі? Якісь проблеми? Добре. Буду за п'ятнадцять хвилин, – відключився. Якщо Кір із самого ранку у клубі, це означає вночі він так додому й не потрапив.    

- Привіт, Нік, – сидячи за столиком, відсалютував мені стаканом Кір. Щось обличчя в нього дуже кисле.    

- Ти серйозно? Ще навіть не обід, а ти вже віскі п'єш? То що сталося? – насторожився я.    

- Нік, ти навіть уявити собі не зможеш, що тут вчора було... Спочатку я танцював з чарівною дівчиною, вона просто ух – така солодка. Потім вона кудись зникла, а її чокнута подруга мені тут весь клуб ледь не рознесла. Вона стверджувала, що ти її забрав. Ну, я не повірив. Це навіть на тебе не схоже. Вона почала репетувати. Ти ж знаєш, що я не переношу жіночих сліз. Якщо не вдаватися в подробиці, то я здався. Ми пішли дивитися по камерах куди ж поділася та красуня. Нік, я просто отетерів, коли побачив, що ти виніс її на плечі з клубу, посадив у машину і відвіз хрін знає куди.

- Кір, давай про це потім. Ти чого такий кислий? – все ж таки вирішив прояснити цей момент.    

Таким розгубленим я ще ніколи не бачив друга. Навіть уявити собі не міг, що ж могло такого статися, щоб Кір був в такому плачевному стані.     

- Хм... Гаразд, тільки потім ти мені також все розповіси, – дочекавшись моєї згоди, продовжив. – Коли ми все ж таки розібралися куди ділася подруга Нати, я то думав вона заспокоїться. Та не тут то було. Вона постійно кудись дзвонила, але їй не відповідали. Потім вона з кимось говорила, і судячи з її гнівного обличчя, вона вичитувала ту красуню, яку ти викрав. Після закінчення розмови ця бестія повеселішала. І прикинь, як ні в чому не бувало, вирушила до своїх друзів. Але я цього залишити не міг. Ну ти розумієш... Потім ми пили, багато пили. Потім танцювали. Вона до речі так апетитно крутила своєю дупою і так тісно притискалася до мене, що в мене дах знесло. Я поцілував її, – зам'явся друг, але знов заговорив. – Нік, ми переспали. І поклавши руку на серце, скажу тобі, що такої ночі в мене ще не було. Вона просто шикарна, в усіх планах.

- Так, а чого ж ти такий похмурий? – здивувався я.    

- Брат, ця крихітка звалила від мене. Уявляєш? Від мене! Залишивши записку: "Дякую за ніч". Ааа... Побачив би зараз, надавав би по м'якому місці.    

- Кіре, не хвилюйся ти так. Ця, як ти кажеш "бестія", моя одногрупниця. Якщо що допоможу вам ще раз зустрітися.

- Ні, з цією дівчиною я якось сам розберуся. Адже не маленький. Тепер повернімося до тебе, – і сів зараза, підперши руками обличчя і дивиться не моргаючи. Його вигляд так і кричав "я готовий слухати".

- Гаразд, та дівчина, з якою ти вчора танцював на початку вечора, моя Лана. Не викочуй очі так. Я вже заспокоївся. Якби ти мені вчора зустрівся, ти мене звичайно пробач, брате, але твоя фізіономія не либилася б зараз. Так от, я відвіз Лану до себе додому і розповів їй про свої почуття. І знаєш, що вона відповіла на це?

- Ну? Не тягни! – Кір навіть підвівся і подався вперед.    

- Вона хоче бути зі мною друзями. Ти тільки уяви. Я їй говорю, що закоханий, а вона мені про друзів.    

Щоб так голосно і заливисто сміявся мій друг, я ще не бачив. Смішно йому, а мені якось не дуже. От дідько, ще братом називається.    

- І що ти збираєшся з цим робити? – трохи відсміявшись, спитав друг.  

- Дружитиму. Це не так уже й погано. Адже друзі разом проводять час, а це мені на руку. Я доведу їй, що просто чудовий. Вона сама не помітить, як ми зі стадії "друзі" перейдемо до стадії "пара".  

- А якщо її хлопець дізнається, що тоді? – резонно підмітив Кір.   

- Знаєш, я намагаюся не думати про це. І взагалі, вона ж залишилася зі мною, я її не змушував. Це означає, що шанс у мене є. Вона мені довіряє, а це вже пів діла зроблено.   

- Справа твоя, але якщо що, ти можеш на мене розраховувати, – твердо сказав друг.

- Слухай, а часом не ти приклав руку до того, щоб наша група з'явилася у твоєму клубі?   

- Я ж не міг залишитися осторонь, – посміхнувся Кір.  

- А як тобі вдалося це влаштувати? – поцікавився я.   

- Нік, ти мене ображаєш! Було б бажання, а все інше діло декількох хвилин.    

- Невже це все для того, щоб побачити мою Карамельку? – друг лише загадково усміхнувся.   

Кір попросив підкинути його додому. Щоправда, дорогою він згадав, що в нього ще справи. Не знаю, які такі важливі зустрічі можна проводити після випитого алкоголю, але заперечувати не став. Підвіз друга, а сам поїхав до тренажерної зали. Я намагаюся тримати себе у формі після армії. Там особливо не було чого робити, ось ми з пацанами та ходили в зал у вільний час.

Пробув там аж до пізнього вечора. Приїхавши додому, сходив в душ та ліг на ліжко, де ще вчора мирно сопіла Лана. Вся подушка пропахла Карамелькою. Закопавшись носом у неї, трохи полежав. Дістав телефон, написав Лані, що заїду за нею завтра. Після її побажання мені на добраніч, швидко заснув.