Глава 6

Наступні пари пролетіли досить швидко. Після закінчення останньої, я не поспішав виходити в аудиторії, але Лана теж не квапилась. Підійшовши ближче, я помітив, що дівчина сидить з заплющеними очима. Невже заснула?

Знову не втримався і доторкнувся до її щоки, але навіть це не змусило дівчину прокинутись. Тепер я впевнений, що лекція не мені одному здалася нудною, а голос викладача заспокійливим і монотонним.

Хотів прибрати локон, який спускався дівчині на обличчя за спину й опустив руки на її тендітні плечі. Вона здригнулася, подивилася на мене великими, чи то з переляку, чи від того, що не зрозуміла хто і що від неї хоче очима.

Далі була гнівна тирада в виконанні самого милого створіння, яке я тільки зустрічав. Вона навіть сердилась так, що хотілось милуватись. А коли впевнилась, що в аудиторії ми залишились наодинці, взагалі вирішила втекти, але я не міг цього допустити. 

Мені пощастило, Лана сиділа за партою біля стіни. Став, упершись руками в обидва краї сусідніх столів, щоб навіть думки навіть не допускала, що зможе від мене так легко позбутися.

Знов спробував пожартувати, але мій гумор, якось неправильно діє на цю дівчину. Вона закипіла ще сильніше. Вираз обличчя змінився з роздратованого на гнівний.

Лана все ж таки наважилась, навіть піднялась зі стільця, але тут їй на телефон прийшло смс. Дівчина прочитавши його, почала посміхатись, а в мене від люті перекосило. 

Боже, це хто ж там пише такі повідомлення, що лише ними може підняти їй настрій? Ні, вона моя і тільки моя.  Я зроблю все, щоб так і було. Я не Нікіта Гвоздєв, якщо не доб'юся взаємності.

Після того, як Лана втекла, так-так, саме втекла від мене, дістав телефон, набравши номер товариша. Я просто зобов'язаний трохи випустити пару, а з цим мені допоможе алкоголь. Я, звісно, міг сходити в зал і на тренажерах відігратись, але сил взагалі не було.

Кір відразу відповів на мій дзвінок, ми домовилися зустрітися в клубі о сьомій. Після чого я відбив виклик і поїхав додому. Потрібно було переодягтися і трохи привести думки до ладу, необхідно придумати план завоювання моєї солодкої Карамельки.

Годинник показував початок восьмої, коли я під'їжджав до нашого улюбленого клубу, де вже чекав за столиком Кір. Цей юнак був моїм єдиним другом ще зі шкільних років. З ним я міг поділитися будь-якими своїми переживаннями та отримати прямолінійну відповідь, навіть якщо вона буде не зовсім приємною. Ось і зараз після випитої майже половини пляшки Джека я наважився запитати поради. Так, я Кіру довіряю, але мені ще ніколи не доводилося радитись з ним щодо дівчат.

- Кір, тут така справа. Ти, мабуть, і не повіриш. Але сьогодні в університеті я зустрів дівчину. І… – зам'явся я, незвично було зізнаватись в такому, але друг є друг.

- І вона тебе відшила, – реготав друг. Дідько, як це було не прикро визнавати, але так воно і було. Мене не те, що відшили, мені дали явний натяк навіть не наближатися.

- Смішно тобі, блін. Друг, я, здається, влип… одні її очі. Я дивлюсь і не можу надивитись, я в них тупо тону. Її шкіра настільки ніжна, що в мене з'являється нестримне бажання постійно обіймати дівчину. Сама вона така тендітна, що я готовий з неї пилинки здувати. Кір, ти розумієш мене? – подивився на друга, який в відповідь лиш кивнув. – А запах її шовкового волосся. Брат, я не можу надихатись ним. Вони пахнуть карамеллю, – тільки від згадки про Лану моє серце почало битись швидше.

- Ууу, і це я чую від тебе, Нік, вщипни мене, – не витримав друг. – Я не можу повірити своїм вухам. Що ж такого в цій дівчині, що мій друг поплив? Я просто зобов'язаний її побачити!

- Угу, зараз, розбігся і впав! Я тобі її не покажу, – твердо промовив я. –  Ти на відміну від мене міняєш подружок частіше, ніж твій батько секретарок, а в нього щотижня нова!

- Брат, так я чисто заради інтересу, просто хочу подивитися на ту, яка змогла розтопити твоє крижане серце, –  рухаючи бровами, проговорив мій друг. Він завжди так робив, коли мова йшла про дівчат.

Ну, я б не сказав, що в мене все так погано з протилежною статтю, але постійної дівчини не було, а ті, хто на одну ніч не рахуються. З ними просто проводив час для задоволення своїх фізичних потреб. А от щодо постійних… навіть не знаю, ну не чіпляв мене до сьогодні ніхто. Та й навіщо мені всі ці стосунки?

Що там ще казав Кір, я вже не слухав. Швидко підвівся і вийшов із клубу. Можливо, якби я залишився, то разом з другом ми щось придумали, коли він вдосталь посміявся б наді мною.

- Стій! – на вулиці мене зупинив Кір. – Не гарячкуй! Вибач, був неправий, але я не очікував такого від затятого одинака, – я нагородив його сумним поглядом і друг здався. – Добре, жартів більше не буде. Може ти їй просто не сподобався? 

- Кір, вона на мене вовком дивилась. Таке відчуття, що я їй щось зробив, але ж ми вперше зустрілись. Я не розумію, – розвів руками, важко зітхнувши.

- Дивно, так може ти був занадто настирливий? – зробив ще одне припущення Кір.

- Розумієш, коли я її побачив, вона виходила з машини якого мужика. Потім ще була одна не дуже весела ситуація.

- Стоп! Тобто у твої ненаглядної дівчини є хлопець? – насупився друг. 

- Є, але це не змінює суті справи. Я твердо вирішив, що вона буде зі мною.