Глава 11 Артем

     Ледь відірвався від неї. Я стільки часу цим марив. Мріяв відчути її губи, її смак, що коли нарешті відчув, зрозумів що пропав остаточно. Вона така ніжна і солодка дівчинка, що дах зносить. І в нас нарешті сьогодні буде перше побачення. А це вже великий крок вперед. Тепер головне нічого не спаскудити, бо в цьому я майстер.  

     Протягом дня було багато справ. Найняв працівників щоб збільшити терасу і зробити над нею дах. Потрібно було проконтролювати роботу. Також завезли нові більші столи і кілька диванчиків, тому що відвідувачів реально побільшало. Коротше, робота йде повним ходом. Та щойно з'являлась вільна хвилинка, я ледь стримувався щоб не піти на кухню і не згребти Емму в обійми. Зупиняло те, що як казала дівчина, це додасть приводу для пліток, яких вона так боїться. Як на мене, то нехай собі говорять, поки я не чую. Але що ж такого цікаво вони говорять, що вона хвилюється?  

     Коли до кінця робочого часу залишились лічені хвилини, я все ж не стримався, піднявся і пішов за Еммою.  

     Її побачив в коридорі, біля дверей в роздягальню. Стоїть до мене спиною, плечі опущені. Відразу зрозумів що щось не так. Підходжу ближче і перш ніж розвернути її до себе і запитати що сталось, чую голоси які доносяться з роздягальні і все стає зрозуміло. 

     - А я тобі відразу казала що дивно це. Вона ще зовсім сопливе дівчисько, а вже шеф на кухні. – вчасно я підійшов. Зараз якраз дізнаюсь, що саме так засмучує мою солодку дівчинку.

     - Ось дівчата, вчіться як потрібно по житті пробиватись. Розставила ніжки перед шефом і робота твоя. Шльондра вона, а не шеф. А вдає таку милу овечку. - от сучки!  

     - І як їй самій не соромно. Це ж як потрібно смоктати, щоб насмоктати на таку роботу?

     - Треба щоб пані шеф нам майстер клас влаштувала. – і почали сміятись.

      Я стис кулаки, здається зараз всіх порву і через вікно по частиках на смітник викину. Емма видно відчула що не сама і різко розвернулась до мене. В найгарніших в світі очах застигли сльози. Все трясця! Срака вам, кури ви щипані! Відсунув карамельку в сторону і різко відчинив двері. В роздягальні сидять двоє новеньких з кухні і Юля. Побачили мене і різко піднялись.

      - А тепер, слухайте сюди, баби базарні! Емма - єдина з вас хто заслуговує на цю роботу, тому що готує вона чудово і ще жодної скарги не було. На роботу її брав не я, а наша головна кондитерка, після того, як дівчина здала їй екзамен. І нарешті останнє, Емма закінчила один з найпрестижніших кулінарних університетів в Лондоні і була однією з кращих на курсі. Хтось з вас може цим похизуватись? - вони опустили голови і мовчать. Почуваюсь директором школи на лінійці, який роздає бамбулей нетямущим учням. - А ти, Юля, краще б закрила свій поганий рот. Чи не ти це в перший же день ходила напівгола і навіть на стіл вискакувала розставивши ноги, щоб мене спокусити? Я тебе відшив і ти знайшла винну? Тепер ходиш і плітки розносиш? А ти не думала, що не всім подобаються шльондри? Коротше, завтра виходить на роботу тільки та з вас, в кого такі ж успіхи і досягнення як і в Емми. - вони переглянулись. - Щось не так? Немає таких? Тоді валіть на базар зернятами торгувати. Нахер звідси пішли! І щоб я вас більше не бачив.  

     Вони здиміли і я хотів вийти в коридор за Еммою, та щойно розвернувся як вона сама кинулась мені в обійми. Я навіть розгубився на мить, а потім обійняв її і притис до себе. Дівчинка моя. І знов скажена аритмія і прилив якоїсь невідомої досі ніжності. І все одне і те ж саме запитання лунає в голові... "Що ж ти зробила зі мною, дівчинко?" 

     - Дякую! - прошепотіла в шию і я чорт забирай відчув себе якимось героєм. Лицарем бляха муха, який врятував честь принцеси.  

     - Немає за що, карамелько, пліток більше не буде. А якщо будуть, то будемо звільняти всіх, поки не знайдемо нормальних працівників, яких буде цікавити робота, а не чуже життя. - вона підіймає до мене обличчя і мене знов до кісток пробирає цей погляд... Такий вихор почуттів в цих очах, що стає важко дихати. І це не вдячність... Ні. Це щось набагато більше… Щось, від чого розпирає грудну клітку. Нахиляюсь і ніжно цілую. Емма відразу відповідає і я знов мало не стогну від насолоди. Яка ж вона ніжна... Моя солодка карамелька. - Заспокоїлась? Можемо їхати?  

     - Куди їхати? - розгубилась Емма.  

     - Як це куди? На побачення, крихітко. Забула? Ніяких відмов не приймаю. Ти погодилась. Я й так вже два тижні чекаю цього побачення. - вона знов якось дивно глянула на мене, наче хотіла щось сказати і передумала. Я часто ловлю такий її погляд.  Іноді дуже хочеться пробратись в її голівку і прочитати думки, щоб розуміти цю дівчину краще.

     - Добре. Вийди, я перевдягнусь.  

     - Я можу й тут зачекати. - посміхаюсь. - Заважати не буду, чесне слово. – підіймаю долоні вверх.  Вона вдарила мене в груди. - Та жартую я. Зачекаю тебе на вулиці.  

      Я довго думав, куди піти з нею на побачення. Хочеться чогось особливого і романтичного. Чомусь здається що Емма саме така, ніжна, романтична і вразлива. Тому вирішив спершу поїхати з нею в ресторан який знаходиться на даху багатоповерхівки. Там гарно, особливо ввечері, коли місто спалахує різнокольоровими вогнями, а на небі з'являються зорі.  

     Я не прогадав. Коли ми сюди прийшли, Емма ахнула. Поки чекали наше замовлення, вона з захватом роздивлялась навкруги а я не зводив очей з неї. Ніколи не думав що здатен на такі почуття, більше того, я навіть не підозрював що ці почуття існують. Вважав що це вигадка і найголовніше це пристрасть і секс.  

     - Розкажи щось про себе. - чомусь від мого прохання вона розгубилась.  

     - Що ти хочеш знати?  

     - Все. Я ж нічого про тебе не знаю.  

     - Ти знаєш про мене набагато більше ніж думаєш. - щойно я хотів запитати що вона має на увазі, як хтось позаду заплющив мені очі долонями.  

     - Відгадай хто. - чую писклявий голос. Здається знайомий. Забираю з очей долоні і перш ніж побачити хто так нахабно нам завадив, побачив засмучений і розчарований погляд моєї феї. Чортівня якась! Ну чому саме зараз? - Привіт Артемчику. - каже блондинка ставши біля мене. Я згадав її. Це саме та блондинка, з якою в мене був останній секс два тижні тому, після якого я вранці змився від неї. Навіть не знаю як її звати. Чомусь мені вперше в житті стало соромно за себе. Соромно перед Еммою. Наче відчув себе брудним поруч з нею. - Ти ж обіцяв зателефонувати і зник. До речі, ти забув в моєму ліжку свій годинник. - от стерво. Навмисне все це при Еммі розповідає.