Глава 10 Емма

     З того моменту як я погодилась допомогти Артему з кафе, все якось швидко змінилось і закрутилось. Ми проводили разом багато часу, розмовляли, пропонували один одному якісь ідеї і радились. Це було так круто. Я пізнала його з іншої сторони і цей Артем подобався ще більше. Я бачила що теж подобаюсь йому. Особливо часто ловила його довгий погляд на моїх губах. Було ніяково і спекотно. До тремтіння хотілось відчути які вони, його поцілунки. Та він як і обіцяв не намагався зблизитись. Хоча, воно і так відчувалось, це зближення.  

     Кілька днів тому я розмовляла з Джес, розповіла про роботу і плани. Подруга сказала що дуже скучила. Потім розповіла, що в ресторані про який ми мріяли, їй відмовили, мовляв потрібні люди зі стажем, бо для того щоб когось навчати, немає часу. Джес сильно засмутилась і в неї почалась депресія. Тоді мені й спала на думку ідея, запросити її в Україну і на роботу в Шоколадну фантазію. А що? Артему потрібен ще один кухар, мені ж потрібна заміна. Ну а подрузі - зміна обстановки і робота. Джес відразу погодилась. Тьома теж. Чудово! На одну проблему менше.  

     Мамі зробили операцію. І весь час поки вона тривала, ми з татом сиділи під операційною і молились подумка щоб все минуло  добре. Щоб мама нормально її перенесла і нарешті одужала.  На щастя все минуло без ускладнень, але тепер якийсь час їй не можна взагалі ніяких навантажень. Вона дуже хвилюється що Олені Вікторівні набридне її чекати і замовляти тимчасову працівницю і вона її звільнить. Хоч такої мови ще не було. До того ж, я отримую хорошу зарплату раз на тиждень і можу собі дозволити забезпечити сім'ю. Та й татко теж заробляє. Так що як на мене, це взагалі не проблема. Але вона все одно заспокоїтись не може. Вона ж там працює вже стільки років…

     Артем взяв кілька нових працівників в зал і двох помічників мені на кухню. Стало набагато легше. Єдине, що мені потрібно навчитись керувати ними, а це не так легко, особливо коли звикла все робити сама.  

     Я вирішила спробувати готувати різні тістечка за власним рецептом і ідея маленької помсти Артему, з'явилась сама собою. Колись він сильно образив і зганьбив мене перед своїми друзями, за торт з карамеллю, от я й навмисне носила йому на дегустацію все що було з карамеллю. Потрібно було бачити як він їх їв і хвалив мою роботу. Навіть трохи шкода було. Та це ще раз довело, що я дійсно йому подобаюсь. І кожного такого разу мені нестерпно хотілось його поцілувати.  

     Вчора ми разом сиділи в його кабінеті за компом і замовляли іграшки для дитячого куточка. Ця близькість настільки бентежила, що я навіть толком не бачила що ми замовляємо. Тільки відчувала його близькість, запах і його погляд на мені. Ледь витримала. Наступного ж ранку, коли прийшла на роботу, біля кафе стояв автомобіль і з нього виносили наше замовлення. Все таке гарне і яскраве, що очі розбігаються. Я з піднесеним настроєм побігла сказати про це Артему.  

     Щойно зайшла в його кабінет , потрапила в полон його очей. Він спершу оглянув моє тіло голодним палаючим поглядом а потім зупинився на губах. Ой матінко!!! Як він дивиться... Такі погляди потрібно заборонити законом. Вони позбавляють здорового глузду, та й взагалі мізків. А від його "Хочу!" В мене затремтіли колінця. Ми явно розмовляли про різні іграшки... Я злякалась що якщо зараз не вийду, пропаду остаточно. І я реально хотіла втекти... Але не встигла... Він притис мене до себе і поцілував. 

     Це був далеко не ніжний поцілунок. Він був настільки жадібним, глибоким і пристрасним, що я відразу втратила голову і віддалась цим відчуттям і його діям. А Тьома гортанно застогнав і я відчула таке божевільне бажання, якого не відчувала ніколи раніше. Саме про такий поцілунок з ним я мріяла. Саме про такі відчуття. А саме розуміння того, що мене цілує Артем... Божечки!!!  

     - Що ж ти зробила зі мною, дівчинко? Зовсім з розуму звела. Думаю тільки про тебе Еммо. - шепоче Тьома викликаючи мурашок. - Яка ж ти солодка. Неймовірна просто. - його руки опускаються на сідниці і це приводить до тями. Ось що йому потрібно від мене. Тільки секс. А я дурепа. Різко відштовхнула його від себе.  

     - Не треба! - Божечки ! Навіщо я це допустила? Тепер тільки про це буду думати. Я все ж втекла з його кабінету. Йду в роздягальню. Ноги тремтять від всього що відбулось. Я збожеволіла!!! І шкодую і вже мрію про продовження. Еммо! Візьми себе в руки. Негайно. Потрібно негайно заспокоїтись. 

     Та Артем не дав мені цього зробити... Увірвався в роздягальню і тільки від його шаленого погляду я відчула жар у всьому тілі і солодку вібрацію внизу живота. Він мовчки взяв в долоні моє обличчя і знов почав пристрасно цілувати. Я майже відразу здалась. Якщо в мене від його поцілунків дах зносить, то чому я повинна від них відмовлятись? Так! Згодна. Галіме виправдання. Але іншого в мене немає. Він притискає мене до стіни своїм тілом і я відчуваю його бажання. Моє тіло тремтить і я не хочу щоб він зупинявся.  

     - Карамелька моя. До божевілля солодка карамелька. - шепоче в губи і цілує моє обличчя. - Будь зі мною Еммо. Не відштовхуй. Ти мені потрібна. - Божечки! Як же я мріяла це від нього почути. І що тепер робити? Здатись і бути однією з його одноразових дівчат, про яких він відразу забуде? Я помру якщо він просто використає мене і кине. Але як тепер встояти? - Підеш зі мною на побачення? - можливо я роблю помилку і скоро про це пошкодую, але його поцілунки розплавили мої мізки, тому я посміхаюсь і киваю. Здається Артем видихнув з полегшенням. Він теж посміхається і міцно мене обіймає.  

     - Ой, вибачте! - почули з сторони дверей жіночий голос і я хотіла відскочити, та він мене не відпустив.  

     - От блін! - спираюсь чолом йому на плече. 

     - Подумаєш, побачили і що? Плюнь.  

     - Тобі нічого. А от про мене тут і так пліткують.  

     - Хто? Звільню нахер! - підіймаю брови. Він це серйозно?  

     - Не треба нікого звільняти. Просто непотрібно давати привід для пліток.