Глава 9 Артем

       Я   хвилин   двадцять   чекав   її   біля   входу   в    кафе.   Сподівався   що   ми   зможемо    все   ж   побути   наодинці   і   поговорити.    Чомусь   навіть   сумнівів    не   було ,   що    вона    поїде    зі    мною .   Та    Емма   відразу   відмовила  .   І    головне   ж   бачу    що   подобаюсь   їй.   Невже    настільки    образилась ?   Чи   причина    в    іншому?   В    принципі    причин    мабуть   кілька    і    я    їх   знаю.   По-перше ,   я   спізнився    на   побачення    з     нею ,   хоч    можливо    вона    дійсно    не    приходила .   По-друге  ,  -   сцена    в    моєму   кабінеті    з   Юлею ,   але    це   взагалі   дурня ,  нічого    ж    не    було .     Ну    і    сьогодні    я    все    зіпсував    остаточно.    Вона    має   рацію ,   я   самозакоханий    придурок ,   який    звик    все    отримувати    на   блюдечку.   А    тут    потрібно    напружитись ,   та    я   уявлення   не    маю    як.    Та   потрібно    щось   придумати  ,   бо   мене     вже   ковбасить   не    по-дитячому.  Не   звик   я   до    такої   фігні.    Весь   день    згадував    її    злякані   очі ,   тіло  ,   запах    і   її    тремтіння   від   моєї   близькості.    Це   капець   просто .   Мені   шалено   хочеться    спробувати   які    на    смак    її   губи ,   хоч   з   іншими   дівчатами   в   мене    таких   бажань   не   виникало.   Хочеться  занурити   руки   в   її    волосся    і    взагалі    хочеться    її.   Хоча   б   трішечки ,   хоч   маленький   шматочок ,  на   дотик,    на   кінчик   язика.    Таке   зі   мною   вперше   і   це   трохи    лякає.   Та    вона    втекла.   Сіла    в    авто    і   поїхала.   Це   добре    що   я    побачив    що    за    кермом    була   дівчина ,   інакше    б    мабуть    поїхав   за    ними   і    бив   комусь    пику.   Схоже   це   ревнощі ...   Дожився!    Взагалі    мізками   потік   через    цю   дівчину.

       Вдома    теж    думки    тільки    про   неї .       Я   зрозумів   що   потрібно    міняти    тактику ,   мої   чари    на   неї    не    діють .   Потрібно    спробувати   зблизитись.     Емму    напором   і    подарунками    не    візьмеш ,   потрібно   заслужити   її    довіру.   А    що    в    нас    спільного ?   Тільки    робота.   Я    й    так    збирався    трішки    змінити   кафе ,   то   сподіваюсь  що    Емма   мені    в    цьому    допоможе.   Так    ми    будемо   проводити    більше    часу    разом    і    можливо    її    серце    розтане. 

       Фея    відразу    з    ентузіазмом   підхопила    і   підтримала    моє    рішення     і    теж    почала    пропонувати    свої    ідеї.   Хочу    сказати ,   що    чудові    ідеї.   Більше    того ,   її    підтримка   виявилась   настільки  сильною,   важливою  і   необхідною ,   що    в    мене    з'явилась    впевненість  ,   що    все    в    нас    вийде.  

      І   справді ,   все   закрутилося    дуже    швидко .   Спершу   нове    обладнання ,   потім   дитячий куточок ,   меню   і    тому    подібне.   До   Емми   в  гості    летить    подруга    з   Лондона   і    вона     запропонувала    взяти   її   до  себе    на   кухню   на    роботу   поки   не    знайдемо   для   неї    заміну .   А   я   що ,   я    не    проти.  Тим   більше    що   фея   їй    довіряє.   

       Кожного   вечора    я   вдома   і   кожного    ранку   поспішаю    на   роботу  .   Мати   в   шоковому   стані .  Постійно   спльовує   і   стукає   по   дереву .   Син   гульвіса    за    розум    взявся.   Гм.  Та    все   набагато    складніше .   Насправді    він   той    розум    втратив   ще   два   тижні   тому ,   коли   зустрівся    поглядом   з    одною   зеленоокою    красунею.    Тепер    лечу    на    роботу    щоб   заглянути    в   ці   очі ,   побачити   щиру   посмішку  від    якої    кожного    разу    серце    завмерає    і    вдихнути    її    аромат.   Ми    зараз    проводимо    багато    часу    разом,     та    я    чорт    забирай   навіть    не    чую   що    вона    розповідає ,   просто    наче    хворий    на    голову    придурок   гіпнотизую   її    губи ,   які    здаються   солодшими   за   стиглу   полуницю.    Більше    того ,   як    ми    й    домовлялись   Емма    щодня   готує   різні    смаколики ,   експериментує   і   робить   щось    нове ,   а   потім    приносить   мені    щоб    я    спробував.   І   наче    знущання ,   практично   все    або   зі    згущенкою ,   або    з    карамеллю ,   яку    я    з   дитинства    терпіти    не    можу...   І    що    ж    я    роблю?    Я    чорт   забирай    жеру    все    це   при   ній   і   роблю    вигляд ,   наче   нічого    смачнішого    в    житті    не    куштував.    Хоча   готовий    визнати ,   що    готує    вона    чудово.   І   не    лише   тортики    але    й    м'ясо   і    все    решта.    Та   тепер    в    неї    на    кухні    є    кілька    помічників. 

     - Артеме! -  влітає   в   кабінет   моє   помутніння   з   широкою,   сліпучою   посмішкою.   На   ній   світло  блакитна   сукня ,   яка   дуже   їй   личить ,   білі   кеди    і   волосся   розплетене.  Влетіла   і   все !   Трендець   моєму   спокою...  Серце   гепає ,   кров   кипить .  - Ой ,   вибачте!   Доброго   ранку.   Там   просто   привезли   іграшки   для   дитячого    куточка.   Такі   прикольні.   Не   хочете   глянути?

      - Хочу!  -  відповідаю   відразу .  З   тобою   все    хочу.     Так   хочу   крихітко...   Капець    просто!   Видно ,  чого   саме   я    хочу ,    читалось   на   моєму    обличчі,   бо    вона  зніяковіла. 

       - Добре.   Звільнитесь   підете   гляните. - просто   розвертається   і   йде   на   вихід.    А   я   слідкую   за   кожним   її   рухом ,   за   кожним    кроком.   Та   що   з   нею    не    так?   Скільки   можна    мене    мучити?   Вперше   доводиться   добиватись   уваги    від   дівчини.   А   вона    наче    навмисне    дразнить    своїми   поглядами ,   посмішками...   Ну    скільки   можна???