Глава 9 Артем

       Я хвилин двадцять чекав її біля входу в кафе. Сподівався що ми зможемо все ж побути наодинці і поговорити. Чомусь навіть сумнівів не було, що вона поїде зі мною. Ми ж начебто все обговорили і помирились… Я навіть зізнався їй що вона мені подобається… А це для мене ого який вчинок… Та Емма відразу відмовила. І головне ж бачу що подобаюсь їй. Невже настільки образилась? Чи причина в іншому? В принципі причин мабуть кілька і я їх знаю. По-перше, я спізнився на побачення з нею, хоч можливо вона дійсно не приходила. По-друге, - сцена в моєму кабінеті з Юлею, але це взагалі дурня, нічого ж не було. Ну і сьогодні я все зіпсував остаточно. Вона має рацію, я самозакоханий придурок, який звик все отримувати на блюдечку. А тут потрібно напружитись, та я уявлення не маю як. Та потрібно щось придумати, бо мене вже ковбасить не по-дитячому. Не звик я до такої фігні. Весь день згадував її злякані очі, тіло, запах і її тремтіння від моєї близькості. Це капець просто. Мені шалено хочеться спробувати які на смак її губи, хоч з іншими дівчатами в мене таких бажань не виникало. Хочеться занурити руки в її волосся і взагалі хочеться її. Хоча б трішечки, хоч маленький шматочок, на дотик, на кінчик язика. Таке зі мною вперше і це трохи лякає. Та вона втекла. Сіла в авто і поїхала. Це добре що я побачив що за кермом була дівчина, інакше б мабуть поїхав за ними і бив комусь пику. Схоже це ревнощі... Дожився! Взагалі мізками потік через цю дівчину.          

       Вдома теж думки тільки про неї. Я зрозумів що потрібно міняти тактику, мої чари на неї не діють і таке в мене вперше. Потрібно спробувати зблизитись. Тільки як?  Емму напором і подарунками не візьмеш, це я вже зрозумів. Потрібно заслужити її довіру. А що в нас спільного? Тільки робота. Я й так збирався трішки змінити кафе, то сподіваюсь що Емма мені в цьому допоможе. Так ми будемо проводити більше часу разом і можливо  серце моєї крижаної королеви  розтане.  

      Фея відразу з ентузіазмом підхопила і підтримала моє рішення і теж почала пропонувати свої ідеї. Хочу сказати, що чудові ідеї. Більше того, її підтримка виявилась настільки сильною, важливою і необхідною, що в мене з'явилась впевненість, що все в нас вийде.  Тоді я й сам по-справжньому загорівся цією ідеєю.

     І справді, все закрутилося дуже швидко. Спершу нове обладнання, потім дитячий куточок, меню і тому подібне. До Емми в гості летить подруга з Лондона і вона запропонувала взяти її до себе на кухню на роботу, поки не знайдемо для неї заміну. А я що, я не проти. Тим більше що фея їй довіряє.  

      Кожного вечора я вдома і кожного ранку поспішаю на роботу. Мати в шоковому стані. Постійно спльовує і стукає по дереву. Син гульвіса за розум взявся. Гм. Та все набагато складніше. Насправді, він той розум втратив ще два тижні тому, коли зустрівся поглядом з одною зеленоокою красунею. Тепер лечу на роботу щоб заглянути в ці очі, побачити щиру посмішку від якої кожного разу серце завмерає і вдихнути її карамельний аромат.

     Ми зараз проводимо багато часу разом, та я чорт забирай навіть не чую що вона розповідає, просто наче хворий на голову придурок, гіпнотизую її губи, які здаються солодшими за стиглу полуницю. Більше того, як ми й домовлялись Емма щодня готує різні смаколики, експериментує і робить щось нове, а потім приносить мені щоб я спробував. І наче знущання, практично все або зі згущенкою, або з карамеллю, яку я з дитинства терпіти не можу... І що ж я роблю? Я чорт забирай жеру все це при ній і роблю вигляд, наче нічого смачнішого в житті не куштував. Хоча готовий визнати, що готує вона чудово. І не лише тортики, але й м'ясо і все решта. Та тепер в неї на кухні є кілька помічників. Тепер їй буде трохи легше, бо я здається взагалі замотав бідну дівчину.  

     - Артеме! - влітає в кабінет моє помутніння з широкою, сліпучою посмішкою. На ній світло блакитна сукня, яка дуже їй личить, білі кеди і волосся розплетене. Влетіла і все! Трендець моєму спокою... Серце гепає , кров кипить . - Ой, вибачте! Доброго ранку. Там просто привезли іграшки для дитячого куточка. Такі прикольні. Не хочете глянути? 

     - Хочу! - відповідаю відразу. З тобою все хочу. Так хочу, крихітко... Капець просто! Видно, чого саме я хочу, читалось на моєму обличчі, бо вона зніяковіла.  

     - Добре. Звільнитесь підете гляните. - просто розвертається і йде на вихід. А я слідкую за кожним її рухом, за кожним кроком. Та що з нею не так? Скільки можна мене мучити? Вперше доводиться добиватись уваги від дівчини. А вона наче навмисне дразнить своїми поглядами, посмішками...

 Ну скільки можна???  

Все!!!

Досить!

      Підриваюсь з місця і наздогнавши хапаю її за руку. Емма різко розвернулась і мало не впала. Впіймав її за талію і притис до себе. Від близькості її знов в горлі пустеля і дихання збилось. В голові жодної думки, тільки шалене бажання яке стримувати вже не сила. І запах її цей карамельний з розуму зводить. Вона що купається в тій карамелі чи що? Емма підіймає до мене обличчя і я знов тону в цих неймовірних розгублених очах.  

     - Не треба, Тьома. - ледь чутно. Її "Тьома", наче струмом по венах... І це все! Витримка летить коту під хвіст. Наче зголоднілий кидаюсь на її губи і ловлю зітхання яке з них зірвалось. Наче вона теж про це мріяла, чекала цього. Коли ковзнув язиком до солодкого ротика... Трясця!!! По тілу наче пройшов потужний заряд і я почув свій гортанний стогін. А коли Емма почала відповідати... Я зрозумів що це все. Гайки! Пропав я. Пропав безвісти. Немає мене. Притис її ближче до свого тіла і відчуваю як тремтить моя дівчинка.  

     - Що ж ти зробила зі мною, дівчинко? Зовсім з розуму звела. Думаю тільки про тебе, Еммо. - шепочу наче сп'янілий і знов цілую. - Яка ж ти солодка. Неймовірна просто. - проводжу долонями по спині і опускаю руки нижче. Вона перервала поцілунок і відштовхнула мене.