Глава 7 Артем

       Цієї ночі, я наче хороший хлопчик ночував вдома. Іноді це все ж корисно, тому що я давно так не висипався. Піднявся о сьомій , зібрався і вийшов з кімнати.  

      На кухні мама з Артуром жваво обговорюють питання фірми. Коли я увійшов, вони наче по команді повернулись до мене з здивованими обличчями. 

     - Доброго ранку. 

     - Доброго ранку, сину. Ти чого піднявся в таку пору? На тебе це не схоже. Куди зібрався? 

      - Як це куди, мамо? На роботу. До речі, дякую. Мені реально дуже сподобався твій подарунок. Але я б хотів там дещо змінити, якщо ти не проти.  

     - Звісно! - мама аж засвітилась. - Можеш робити що хочеш. Якщо потрібна допомога, звертайся.  

     - Дякую! Поки що я сам впораюсь.  

     - Якщо чесно, я приємно здивована. Молодець! Каву будеш?  

     - Так, дякую!  

     - Вчора телефонувала моя помічниця - Марина, сказала що взяла до тебе кондитера. Я хотіла сьогодні заїхати перевірити як вона справляється. - від згадки про Емму, губи самі розпливаються в посмішці. - Щось можеш про неї сказати?  

     - Як на мене вона чудово справляється з своєю роботою. Старанна дівчина.  

     - Так? От і чудово. - на відміну від мами, Артур лише гмикнув. Видно відразу зрозумів що не просто так такі зміни. Та мені байдуже. Настрій чудовий і впевнений, день теж буде чудовий. Головне, щоб зеленооку злюку відпустило, а далі все піде як по маслу. Ресторан, вечеря, кілька компліментів і вона моя. Не пам'ятаю щоб колись бажав когось так, як бажаю її. Хочу бачити як ці очі закочуються від задоволення. Від однієї думки про це тіло кидає в жар. Посміхнувся своїм думкам і сів в авто.  

     По дорозі заїхав в квітковий магазин і взяв червоні троянди і м'яку іграшку - якогось зайця. Дівчата таке люблять. Коли під'їхав до кафешки була майже дев'ята година, Емма вже має бути на роботі. Зайшов з цим добром всередину і до мене відразу підійшла Юля з широкою посмішкою. Видно не лише в мене сьогодні гарний настрій.  

     - Доброго ранку. - прощебетала і глянула на квіти. 

     - Привіт. Емма вже прийшла? - запитую і посмішка зникає з її обличчя. Вона що подумала що подарунки для неї? З чого б це раптом? Бо дала себе за сідниця помацати? То не дуже й хотілось… Обломчик вийшов. 

     - Так. Вона на кухні. - відповіла і відійшла.  

     Минаю вітрину і йду по невеличкому коридорчику. Тут я ще не був. Бачу відчинені двері і підходжу до них. Зазираю всередину і впадаю в ступор від того що бачу. Емма стоїть до мене спиною і стягує через голову сукню. Та вас що з дитинства не вчать двері зачиняти??? Та цього разу я не скаржусь.  Вчасно підійшов! Твою ж матір!!! Оце видовище! В мене збилось дихання і здається зараз в венах закипить кров. Член проситься на волю, видно теж хоче глянути. Фея залишається лише в білій мереживній білизні. Дупа в неї що треба. Ноги теж. Волосся падає на плечі і спину закриваючи її тіло майже до талії. Фігурка відпад. Гучно ковтаю і зробивши крок всередину зачиняю за собою двері. Дівчина підскочила і розвернулась до мене. Від різких рухів її волосся впало на обличчя і груди. Чооорт! Ніколи не бачив нічого сексуальнішого. Емма вхопила свою сукню і прикриває до сказу спокусливе тіло. 

     - Що ти тут забув? Вийди звідси! - кричить дівчина. Тільки тепер підіймаю очі до її обличчя і посміхаюсь від того, як почервоніли її щоки і з якою злістю вона на мене дивиться. - Артем, ти оглух? Вали звідси.  

      - Чого б це? Мені й тут дуже навіть подобається. - кладу квіти на крісло і роблю крок до неї, а вона відходить.  

     - Не підходь. Я буду кричати.  

     - Кричи. А я послухаю. Все одно ніхто не прийде. Тим більше, я люблю коли дівчата кричать. - вона впирається спиною в стіну і я підходжу ближче. Емма дивиться знизу вверх мені в очі і я тону в її зелені все глибше. Серце наче збожеволіло, наче намагається пробити грудну клітку. В горлі пустеля Сахара. Нахиляюсь і вдихаю карамельний запах. Вона важко дихає. Її не просто бентежить моя близькість, вона їй подобається. Я відчуваю як дівчинка починає тремтіти і втрачаю від цього розум. 

     - Скажи чесно, ти ж мене чекала? - шепочу на вухо. - Тому й влаштувала цей міні стриптиз. Непогано! Я зацінив. Як на рахунок того, щоб продовжити після роботи? - вона різко мене відштовхнула.  

     - Здурів? Помрій! Дурень самозакоханий! Тобі не спадало на думку, що ти можеш комусь не подобатись? Я просто перевдягалась щоб почати працювати. А якщо в тебе щось там чухається, то ти не за адресою. Пошукай когось іншого. Думаю, бажаючих багато. Навіть тут, в цьому приміщенні. - от гадина. Прибити хочеться. Що вона з себе корчить?  

     - Стерво! Чого ламаєшся? Ціну набиваєш? То скажи скільки, я заплачу. - вона замахнулась і врізала мені такого ляпаса, що на мить в очах потемнішало.  

     - Пішов ти, придурок! Не все вимірюється в грошах і не все продається. - в її очах з'явились сльози. Емма вхопила свій одяг , розвернулась і вийшла. 

     - Чорт! Бісова дівка! - штовхнув ногою стілець. Не так я собі уявляв сьогоднішній ранок. І це я сам перегнув палицю. Сам все зіпсував. Нахрена все це говорив? Не знаю. Але не міг зупинитись. Сам не знаю чому. Хотілось її теж вколоти. Зробити боляче. Вибісила зараза. А її сльози тепер випалюють діру десь всередині. Та що ж це за херня зі мною? Ну так, гарна дівчина і що? Мало дівчат гарних? Чого ж мене повело саме на ній? Тому що відмовила? До того ж не один раз. Зазвичай напружуватись не доводиться, всі самі стеляться переді мною, а ця... Що в ній особливого? Знов перед очима її сльози... Чорт! Видно щось таки є якщо настільки сильно зачепила. 

      Виходжу з роздягальні і підходжу до інших дверей. Це вже точно кухня. Інших тут немає. Відчинив двері і поклав на стіл квіти і іграшку.  

     - Пробач! - тихо сказав і пішов на вихід. Коли проходив через зал, почув як перешіптуються офіціантки. Почув своє ім'я і ім'я Емми, смішки і слово шльондра. Не дуже розумію до чого все це, та сама думка що вони вже розпускають плітки, примусила зірватись. - В вас немає чим зайнятись? Будете багато тріпатись, підете шукати роботу. Всім ясно? Я не потерплю тут пліток. - вони почали кивати і порозходились.