Глава 6 Артем

         Ніч   була    веселою .   Ми   з   друзями   знов   зависали   в   клубешнику ,  тому   піднятись   вранці    не   вийшло.   До   того   ж   прокинувся    я   не   в   своєму   ліжку   і   поруч   спала   якась   блондинка.   Тихенько   піднявся ,   знайшов   свої   речі   і   змився.   Довелось   поїхати   додому ,  прийняти   душ   і   перевдягтись   і   тільки   в  обід   я   під'їхав   до   кондитерської   "Шоколадна   фантазія".  

       Гм.   А    все   не   так   вже   й   погано...  Я   б   сказав    миленько.   У   всякому   випадку   з   вулиці.   На   літній   терасі    кілька   столиків   і    всі    вони   зайняті.   Лунає   тихенька   музика.   Всюди   чисто    і    охайно.   В   приміщенні    теж   стоять   столики ,   а   посередині   велика    вітрина    з   різноманітними   солодощами    і    тортами.    За   вітриною   стоїть   кавомашина    і    ще    якісь    прилади ,  пізніше    розберусь    що    саме.  Там    само   стоять   дівчата    і    приймають     замовлення.    

      - Доброго   дня!   Ласкаво   просимо.  - підійшла   до    мене   симпатична   брюнетка   з   широкою   посмішкою.  - Там   є   ще   один   вільний   столик ,  так   що   обирайте   що   бажаєте   і   сідайте ,   я   вам    все   принесу.  -  по   її   палаючих   очах   і   тому   як   вона    на    мене   дивиться ,  можу   впевнено   сказати,   що   якби   я   захотів   від   неї   чогось   іншого ,   вона   б   з    радістю   виконала   будь-яке   моє   бажання.   

     - Дякую.   Та   нічого   не   треба.   Мене   звуть    Артем    Шевченко .   І   я    власник   цієї    кафешки.  - вона   на   мить   розгубилась ,   та    потім    її    посмішка    стала   ще    ширшою. 

      - Рада   з   вами    познайомитись.   Мене    звуть   Юля .  

       - Добре  ,   Юля,   іди   працюй.   Скажеш   всім ,   що   я    хочу   познайомитись ,   тому   коли   звільняться   нехай    зайдуть    до   мене.   Не   всі   одразу ,   по   черзі.   - вона   кивнула.   -  То   де   мій    кабінет? 

      -  Там .  За   стійкою .   Я    проведу    вас.  -  дівчина   провела    мене    до    дверей   і   пішла   працювати.   

      Кабінет    невеличкий ,   але   цілком   зручний   і   світлий.   Посередині   стоїть   великий   стіл ,   на   ньому   комп'ютер.  Шкіряне  крісло   і   шафа   для   документів.   Цілком    в    маминому   стилі ,   але    мене   все   влаштовує .   До   того   ж ,   я   не   збираюсь   постійно   тут   сидіти.   Так ,   приїхати   раз-другий   в   тиждень   типу проконтролювати   роботу   і    все. 

    Протягом   години   до   мене   заходили   працівники   щоб   познайомитись,   та   Юля   вже   приходила    разів   п'ять.   То   пропонувала   каву ,   то   чай ,   то   тістечка.   І   кожного разу   її   спідниця   була   все    коротшою,   а   ґудзики   на   сорочці   розстібались   один   за   одним   все   нижче.   Коли   я    нарешті    сказав    що    не   люблю   солодощі ,   дівчина    навіть    запропонувала   збігати   в    кафе   поруч    і    принести   мені   щось    інше.   Тоді   я   оглянув   її ...   Ну   а   що?   Дівчина   симпотна ,  тіло   теж   норм ,  до   того   ж   сама   себе   так    наполегливо   пропонує.  

      Мені   достатньо   було   посміхнутись   і   поманити   її   пальчиком,   як   Юля   з   грайливою    посмішкою   рушила    до    мене    ходою   граційної   кішки.   Підійшла   і   сіла   на   стіл   просто   переді   мною.   Потім   вхопила   мене  за   футболку   і   потягла    до   себе.  Я   поклав   руки   їй   на   коліна   і   ковзнув   до   сідниць   підіймаючи   спідницю.   Дівчина   намагалась    мене    поцілувати ,   та   я    відхилявся,   не   люблю    я    цього,   особливо    з    такими    дівчатами.   Невідомо   де   був    її   ротик   до    мене.    Я   вхопив    її    за   сідниці   і   притис   до   себе   впритул.  Дівчина    ахнула.   І    саме    в    цей    момент    відчинилися    двері.   Ця    дурепа    прийшла    мене    спокушати   і    навіть    не    додумалась    зачинити   двері    на    ключ.

      Та   коли   я   перевів   погляд   на   двері   і   побачив   хто    нам   завадив ,   в   мене   відвисла   щелепа   і   серце  наче   збожеволіло.    Там   стояла   моя   фея .   Її   зелені   очі   від   здивування    стали    ще   більшими.  

     - П-пробачте! - сказала   красуня   і   швидко   зачинила    двері.   Охриніти!!!  Що   за   херня?  Що  вона   тут  робить?  

     - Хто   це?  - запитую  в   Юлі ,   яка   вирішила   що   можна   продовжити   і   знов    сіла   на   стіл.   Та   мені   тепер   плювати   на   неї ,   бажання   як   рукою   зняло.   Точніше ,   бажання   звісно    є ,   але    воно    змінилось. 

     -  Наш   кондитер.   Сьогодні   перший   день   працює.   - трендець !  Оце   сюрприз!   Настрій   відразу   підскочив   вгору.   Знайшлась   моя   фея.

     - Як   її    звати? 

     - Емма. 

    Емма    значить.   Гарно.   Їй   личить.   Тепер  точно  нікуди   не   подінешся   красуне.   Прикольний   бонус   до  маминого подарунку.

      - Іди   працюй .  - кажу   відійшовши    від   дівчини.

      - Але...  Я   думала...  Що   ти   хочеш... 

     - Ще   раз    повторити?   І   на   "ви"  будь   ласка.   Я   все   ж   таки   твій    шеф. - вона   стисла   губи   і   пішла    на    вихід. -  Скажи   Еммі,  що    я    її    чекаю. 

      Що   ж  ,   мамо ,   твій    подарунок   починає  мені   дуже    навіть    подобатись.   Думаю ,   я    прийму    його.  Посміхаюсь   і    сідаю    в    своє  крісло.   Чекати   довелось   довгенько ,   а   може   мені    так   здається.   Мабуть   їй    ніяково.   Тупа   звісно   ситуація    вийшла ,   але   вже    нічого   не    зміниш ,   тому    немає    чого   забивати   дурним    голову.

      В   двері   постукали   і   я  чогось   підірвався    з    місця.   Чорт!   Що   за   реакція? 

    - Заходь!