Глава 5 Артем

        - Артеме! Я не закінчила. Повернись негайно! - кричить мати мені навздогін. Не хочу більше нічого слухати, я й так все зрозумів. Артуру як завжди все, а Артем ще не заслужив такої милості. Ну звісно, Артурчик в нас розумний, амбіційний, цілеспрямований. А ще, планує одружитись з донькою партнера, бо це потрібно для бізнесу. А я так - гуляка і бабій, який не заслуговує ні довіри, ні шансу проявити себе.

       Ні, я звісно люблю і маму і старшого брата, але сьогоднішня новина мене просто вбила. Я знав що на офісі поруч з кабінетом Артура робили ремонт і чомусь вирішив, що це готують кабінет для мене. Типу сюрприз на день народження . Що нарешті і мене введуть в батькову фірму, я ж давно про це мрію. І мама про це знає. Але ж ні! Виявляється, вони просто розширили кабінет брата, бо йому там мало місця. Мене ж мама привітала і подарувала якусь булочну, типу спершу навчись керувати там, а далі подивимось.  

       Кілька років тому, мама відкрила першу кондитерську, вона завжди мріяла про свою справу. Але спершу ми були маленькі, потім помер тато і їй довелось очолити його компанію. Тепер, коли компанією займається брат, мама втілила свою мрію. Якщо чесно, я ніколи не вникав в її справи і навіть не бував в цих закладах, я завжди марив фірмою, тому й закінчив універ з відзнакою. Не тому що я Шевченко і в мене заможна сім'я, а тому що я реально вчився, щоб в мене повірили.  

І що тепер? Мама подарувала мені кондитерську, яка щойно відкрилась, мовляв давай сину, керуй.  Це капець! Моєму обуренню немає меж.                 

      - Куди летиш Тьом? - вийшов з кухні Артур.               

      - Куди небудь. Лише б подалі звідси.- гаркнув я але зупинився. - От скажи, що ще треба зробити, щоб довести їй, що мені можна довіряти? Що я не якийсь балабол і теж можу працювати на фірмі. Закінчив універ з відзнакою, практику проходив на фірмі і вона була задоволена моєю роботою.  І працівники мене хвалили. Казали що в мене хороші ідеї. Всі вірять що в мене вийде, окрім мами.

      - Ти не балабол, Тьома, ти просто дуже запальний і трохи несерйозний. От куди ти відразу біжиш? Сядь і поговори з мамою нормально. Почни ночувати вдома, хоча б іноді. Я розумію що молодість одна, але це все вже перебір. 

      - Ти так кажеш, наче тобі вже за сорок. Ти ж теж любиш гульнути.  

      - Звісно. Але не щодня. Зрозумій брате, компанія - це єдине що залишилось від батька і мама витратила багато сил щоб її втримати на плаву. Для нас з тобою до речі. Так що, заспокойся і доведи що ти готовий, не словом - а ділом. - гучно видихаю. Знаю що брат має рацію, але від того чогось не легше. - З днем народження, брате. - посміхається Артур.        - Успіхів тобі. Покажи всім на що ти здатен.  

      - Дякую!  

      - До речі, я замовив ВІП-ку в клубі, так що ввечері будемо відриватись. А зараз, пішли вип'ємо кави.  

     - Я б навіть щось з'їв. Що там в Галини сьогодні на сніданок?  

     - Ти приколюєшся? Галина вже тиждень лежить в лікарні. В неї проблеми з серцем.  – я підняв брови.

     - Серйозно? Я й не знав.  

     - Про це я тобі й кажу, брате. Потрібно частіше бувати вдома . - видно останнім часом я дійсно трохи загуляв.  

       Ввечері ми з братом разом поїхали в клуб, де нас чекали друзі. Випивка, тости, гулянка. Все було дуже весело і гучно, поки не прийшла Аліна. Ця дівчина реально вже дістала. Я їй сто разів пояснював, що переспати - не означає зустрічатись. Навіть якщо переспали кілька разів. Я не зустрічаюсь ні з ким. І не планую цього робити. Мене цілком влаштовує моє холостяцьке життя.  Мене взагалі все влаштовує, окрім того, що я досі не працюю на татовій фірмі.                     

     Щойно її відволікли хлопці, я відразу скористався моментом і вийшов з ВІП-ки. Вирішив трохи посидіти біля бару, можливо знайдеться краща кандидатура на сьогоднішній вечір. І ніч звісно. Потрібно взагалі видалити номер Аліни з контактів, щоб якось по п’яні знов не набрати.                

     Коли спускався зі сходів, відразу помітив гарну фігурку в короткій зеленій сукні і з довгими світлими локонами. Гарні ніжки і сідниці теж. Я наче зачарований йшов за нею і спостерігав за кожним рухом. Вона спускалась повільно і плавно, наче фея і я вже знав, що ця лялечка сьогодні моя. Якщо звісно мордочка не підкачає. Дівчину штовхнули і вона мало не впала, та я впіймав її і притис до себе. Вона така тепла і приємна... І пахне чимось солодким, наче цукерками. Точно, карамеллю. І це чомусь не дратує, не відштовхує, а навпаки притягує.  

     Сам не зрозумів як так вийшло, та наче отямився коли гепнувся спиною на підлогу а фея впала зверху на мене. Трясця! А гепнувся таки добре. Ще б якось піднятись. Та дівчина не поспішає з мене ставати…

     - Чорт! Спершу навчись ходити, потім одягай ходулі. Коза! Ледь не вбила. - крикнув на дівчину. Вона підняла на мене обличчя і наші погляди зустрілись. Чорт!!! В неї неймовірно гарні зелені очі, які притягують погляд і не відпускають. Мабуть вона вміє гіпнотизувати, бо я не можу вдихнути повітря. Ми завмерли. Очі в очі . Її погляд зляканий, розгублений, якийсь зачарований чи що? Наче ми знайомі. Але це не так. Я б нізащо не забув ці очі. - Воу!!! Які очиська! - прошепотів. Вона нереальна. Дуже гарна. - Як тебе звати чудо зеленооке? - фея видно прийшла до тями і намагається піднятись, та тепер вже я не хочу її відпускати.  

     - Знайшов час знайомитись.- фиркає. -  Відпусти!  

     - Не хочу. Мені цілком зручно. І вигляд цілком влаштовує. - тільки тепер опускаю погляд на пухкі губки, на тонку шийку , на декольте, яке після падіння явно стало більшим і з якого виглядає чорне мереживо.  

     - Ти нахаба! Перестань витріщатись.  

     - Я дивлюсь на те, що ти сама показуєш. І маю зізнатись - мені подобається. Дуууже подобається. То ти скажеш своє ім'я? - посміхаюсь і вона висне на моїх губах. Попалась. Та в цей момент як завжди невчасно з'явилась Аліна і мені довелось відпустити дівчину. Та коли вона підіймалася, я встиг зацінити і ніжки і стегна і чорні мереживні трусики. Ох! Відразу стало спекотно.