Частина 4

Коли Баруссо і Майло повернулися додому, несучи в руках велику капусту, їхні обличчя світилися радістю й гордістю від успішної пригоди. Капуста, яку вони здобули, здавалася справжнім скарбом, і вони обидва знали, що настав час приготувати щось особливе з цього дару лісу.

— Дідусю, а що ми зробимо з капустою? — запитав Майло, тримаючи капусту обома руками, немов це була найцінніша річ у світі.

Баруссо, обдумуючи всі можливості, усміхнувся:

— Я думаю, що найкраще з неї буде приготувати борщ! — відповів він з теплотою в голосі. — Це не лише смачно, але й дуже корисно. Борщ з цієї капусти буде особливим!

Майло відразу ж зрадів, його очі світилися від передчуття:

— Борщ! Я люблю борщ! Що нам потрібно, щоб його приготувати?

Баруссо, зібравши всі думки, почав перераховувати:

— Нам знадобляться ще кілька інгредієнтів: картопля, морква, цибуля, помідори і, звісно, спеції. А також нам потрібно буде трохи м'яса, щоб борщ був смачнішим.

Майло, відчуваючи себе справжнім помічником, швидко побіг до комори, шукаючи всі необхідні інгредієнти. Він ретельно оглядав полиці, знайшов картоплю, моркву і цибулю, а потім з гордістю приніс їх до кухні.

— Ось, дідусю! Я все приніс! — вигукнув він, розкладаючи овочі на столі, його голос був сповнений ентузіазму.

Баруссо, схилившись над столом, почав готувати. Він нарізав капусту на великі шматки, обережно шинкував картоплю і моркву, а Майло допомагав, старанно чищачи цибулю, від чого його очі трохи сльозилися, але він не зупинявся.

— Ти робиш все правильно, Майло! — підтримував його дідусь, відчуваючи гордість за його зусилля. — Тепер, давай разом приготуємо борщ.

Коли всі інгредієнти були готові, Баруссо поставив велику каструлю на вогонь. Після цього він налив воду і додав м'ясо, щоб воно почало варитися й віддавати свій аромат.

— Тепер, чекаємо, поки вода не закипить, — сказав Баруссо, спостерігаючи за каструлею, в якій починали грати бульбашки.

Коли вода закипіла, Баруссо додав нарізані овочі. Аромати свіжих інгредієнтів почали наповнювати кухню, а Майло не міг стримати свій апетит, вдихаючи ці чудові запахи.

— Дідусю, як же смачно пахне! — вигукнув він, закриваючи очі від насолоди, уявляючи смак майбутньої страви.

Баруссо усміхнувся, відчуваючи, як його серце зігрівається від цих моментів:

— Це ще не все! Тепер додамо спеції. Вони зроблять наш борщ особливим.

Коли борщ почав кипіти, Баруссо взяв ложку і спробував, його обличчя засяяло від задоволення.

— О, це буде чудово! — сказав він, його голос був сповнений впевненості. — Потрібно ще трішки часу, щоб все добре зварилося.

Майло з нетерпінням чекав, сидячи біля столу і уявляючи, як вони сядуть разом і скуштують цей смачний борщ. Для нього це був не просто обід, а справжнє святкування успіху їхньої пригоди.

Коли все нарешті було готове, Баруссо налив борщ у великі тарілки. Колір був яскраво-червоним, а аромат заповнив всю кімнату, пробуджуючи апетит і створюючи атмосферу затишку.

— Ось, наш борщ! — з гордістю сказав Баруссо, ставлячи тарілки на стіл, його очі сяяли від радості.

Майло взяв ложку і у нього набрав перший шматочок картоплі з борщем. Коли він спробував, його очі загорілися від задоволення.

— Це найсмачніший борщ у світі! — вигукнув він, посміхаючись від щастя, відчуваючи, як тепло розливається по його тілу.

Баруссо, сидячи поруч, теж насолоджувався смаком. Вони сміялися, розповідали один одному веселі історії, а борщ став символом їхньої дружби та пригод.

Так, зі смаком капусти і теплом у серцях, Баруссо і Майло насолоджувалися не лише смачним обідом, але й чудовими моментами, які завжди залишаться в їхній пам’яті. Їхня пригода перетворилася на незабутній спогад, який вони завжди будуть носити з собою, як символ любові і єднання.