Капустна знахідка

Світило раннє сонечко, птахи співали веселі пісні, а старенький Баруссо трудився на своєму городі. Він був невисоким, трохи сутулим, але з рум'яними щоками й веселими очима. Його сиве волосся було трохи скуйовджене, а на обличчі виднілися зморшки від прожитих років.
Баруссо любив копатися в землі, вирощувати овочі та фрукти. Він знав всі секрети садівництва й завжди з радістю ділився своїми знаннями з онуком Майлом.
Майло був хлопчиком років десяти, з кучерявим волоссям й задиркуватим поглядом. Він любив допомагати дідусеві в городі, й завжди з нетерпінням чекав на нові пригоди.
Цього ранку Баруссо, як завжди, копав грядки. Він збирав стиглі помідори й садив нову картоплю. Раптом, біля гарбуза, його лопата натрапила на щось тверде. Баруссо здивувався й почав копати глибше. Через кілька хвилин він витяг з землі старий, пожовклий аркуш паперу. Це була карта!
Баруссо розгорнув карту й уважно її розглянув. На неї була намальована гущавина лісу. А в центрі карти, обведеним жирною лінією, було позначено місце, де росла найкраща капуста.
- Ого! - вигукнув Баруссо. - Це ж карта до капустної знахідки!
Майло підбіг до дідуся й зазирнув йому через плече. Його очі загорілися від цікавості.
- Дідусю, а де ж ця капустяна знахідка? - запитав Майло.
- Тут! - відповів Баруссо, показуючи на місце, обведене жирною лінією. - Це десь у лісі, в гущавині.
- Ого! - вигукнув Майло знову. - Це ж справжня пригода! Ми повинні туди піти!
Баруссо трохи замислився. Він був уже не таким молодим, й довгий похід міг бути для нього занадто важким.
- Я не знаю, - сказав він. - Можливо, це занадто далеко для нас.
- Але ж, це ж капустяна знахідка! - благав Майло. - Там має бути найкраща капуста у світі!
Баруссо не встояв перед благаннями онука.
- Гаразд, - погодився він. - Ми підемо.
Баруссо й Майло зібрали необхідні речі: рюкзаки, їжу, воду, й вирушили в дорогу. Їм належло пройти через гущавини лісу, щоб знайти капустяну знахідку. Тому, звідси вони й почали свою веселу пригоду. Але вони рано раділи.
Баруссо й Майло йшли лісом вже кілька годин. Сонце пекло, й їм було жарко.
- Дідусю, я вже втомився, - поскаржився Майло.
- І я, - зізнався Баруссо. - Але ми не можемо зупинитися. Нам треба йти далі. Вип'ємо для цього трохи води.
Вони зупинилися, дістали з рюкзака воду, випили її трохи, і пішли далі, й раптом почули шум.
- Що це? - запитав Майло.
- Я не знаю, - відповів Баруссо. - Ходімо подивимося.
Вони підійшли ближче й побачили, що біля струмка сидить ведмедиця. Вона їла малину з куща.
Ведмедиця побачила їх й загарчала.
- Ого! - вигукнув Майло. - Вона зла!
Баруссо й Майло зупинилися й не знали, що робити.
- Нам треба йти, - сказав Баруссо. - Але обережно.
Вони почали обходити ведмедицю, але вона їх помітила й почала йти за ними.
Майло злякався й побіг.
- Дідусю, допоможи! - закричав він.
Баруссо зупинився й обернувся до ведмедиці.
- Ведмедице, - сказав він. - Ми не хочемо тобі шкодити. Ми просто йдемо подорожувати.
Ведмедиця зупинилася й подивилася на Баруссо.
- А ви знаєте, де росте найкраща капуста? - запитала вона.
Баруссо здивувався.
- Так, - відповів він. - Ми йдемо шукати капустну знахідку.
Ведмедиця посміхнулася.
- Я можу вам допомогти, - сказала вона. - Я знаю, де росте найкраща капуста.
Баруссо й Майло зраділи.
- Дякуємо! - сказали вони.
Ведмедиця повела їх через ліс. Вони йшли довго, й нарешті прибули на галявину. На галявині росла величезна капуста. Вона була така велика, що Баруссо й Майло ніколи не бачили такої.
- Ось вона! - вигукнула ведмедиця. - Це й є капустна знахідка.
Баруссо й Майло були щасливі. Вони подякували ведмедиці й почали збирати капусту.
Вони збирали капусту цілий день. Нарешті, вони зібрали стільки капусти, що їм її нести було важко.
- Нам пора йти, - сказав Баруссо.
Вони попрощалися з ведмедицею й вирушили в дорогу. Вони несли капусту додому цілий день. Нарешті, вони прибули додому.
Баруссо й Майло були дуже стомлені, але вони були щасливі. Вони знайшли капустну знахідку! Вони поклали капусту на кухню, коли зайшли до будинку.
- Дідусю, що ми будемо робити з капустою? - запитав Майло.
- Ми її зваримо, - відповів Баруссо. - Зробимо з неї борщ.
Баруссо й Майло почали готувати борщ. Вони нарізали капусту, моркву, цибулю, картоплю й м'ясо. Потім вони поставили все це в каструлю й залили водою.
Вони варили борщ протягом години. Нарешті, борщ був готовий. Баруссо й Майло налили борщ у миски й сіли за стіл. Першим скуштував Майло. Йому було смачно.
- Смачно! - вигукнув Майло. - Це найкращий борщ, який я коли-небудь їв.
Баруссо посміхнувся.
- Я радий, що тобі подобається, - сказав він. - Це моя бабуся навчила мене готувати борщ.
Вони їли борщ й раділи. І згодом, вони пішли спати. Вони були дуже стомлені, але вони були щасливі.
Наступного ранку, Баруссо й Майло прокинулися й пішли в сад. Вони посадили насіння капусти, щоб виростити свою власну капустну знахідку.
Вони поливали й доглядали за капустою. Через кілька місяців капуста виросла.
Баруссо й Майло зібрали капусту й приготували з неї борщ. Борщ був дуже смачним! Вони були щасливі, й знали, що завжди зможуть знайти капустну знахідку, адже вона була в їхньому саду.