Розділ 7

Після нашої п'ятничної перемоги над непроханими гостями з «Вовчого лігва» атмосфера в кав'ярні стала ще більш згуртованою. Ян, який повернувся зі складу й дізнався про все, що сталося, тричі перепитував, чи зі мною все гаразд, і весь вечір намагався безкоштовно підсовувати мені найсмачніші тістечка.

А суботній ранок зустрів нас неймовірним сонячним світлом, яке пробивалося крізь великі вікна, заливаючи дерев'яні столики золотом. Клієнтів було чимало — люди йшли на запах свіжої випічки Артура, абсолютно не здогадуючись, яка запекла боротьба розгорталася тут учора.

Коли потік відвідувачів хлынув на спад, Артур покликав нас усіх на кухню. На столі вже чекала велика таця з пишними, щойно спеченими круасанами, покритими глазур'ю, та чашки з ароматним фірмовим чаєм.

— Ліє, — Артур подивився на мене, і його глибокі бурштинові очі світилися особливою, хвилюючою теплотою. Наш молодий Шеф сьогодні виглядав дуже домашнім у своєму світлому светрі, але я помітила, як його гострі лисячі вушка на мить з'явилися серед розпатланого волосся, коли він затишно потягнувся. — Те, що ти зробила вчора... це був дуже сміливий вчинок. Але вовки підступні. Той факт, що вони підіслали своїх людей, означає, що вони не заспокояться. Пляшечка, яку ти відібрала, містила зілля забуття. Якби вони вилили його в кавомашину, наші клієнти забули б про існування «Капучино з лисячим хвостом».

— Ого... які ж вони хитрі й злі! — обурено вигукнула я, роблячи ковток солодкого чаю. — Але чому вони так вчиняють? Хіба в місті мало місця для двох кав'ярень?

— Справа не в місці, Ліє, — м'яко пояснив Ян, обіймаючи руками теплу чашку. Його темно-руде волосся кумедно переливалося на сонці. — Справа в емоціях. Наш клан лисів приваблює людей щирістю, радістю та затишком. Вовки ж звикли діяти через силу, контроль і похмуру енергію. Коли люди приходять до нас, вони стають щасливішими, і «Вовче лігво» втрачає свій вплив у цьому районі.

— Саме так! — весело підхопив Марк. Він сидів на краєчку столу, і його рудий хвіст задоволено погойдувався з боку в бік, обмітаючи повітря. — Але вони не врахували одного. Вони думали, що тут лише троє мирних лисів. Вони не знали, що у нас є ти — наша таємна зброя! Облити сірого вовка крижаною водою — я досі згадую його перелякані очі й не можу втримати сміху!

Ми всі дружно засміялися, і напруга остаточно спала. Марк так щиро розмахував руками, показуючи вираз обличчя того громили, що ледь не зачепив тарілку з круасанами, але Артур вчасно притримав її своїм хвостом, навіть не відволікаючись від розмови.

— Оскільки ти тепер під прицілом їхньої уваги, Ліє, — серйозно продовжив Артур, підходячи ближче до мене, — ми маємо подбати про твій захист. Лисячий клан ніколи не залишає своїх у біді.

Він простягнув руку, і на його долоні з'явився маленький, неймовірно красивий кулон у вигляді срібного лисячого сліду, всередині якого яскраво іскрився маленький бурштиновий камінчик. Камінь здавався теплим, наче всередині нього горіло справжнє маленьке багаття.

— Це амулет нашого клану, — тихо сказав Артур, акуратно застібаючи ланцюжок на моїй шиї. Його пальці на мить торкнулися моєї шкіри, і по тілу розлилося знайоме, затишне лісове тепло. — Він прихований магією ілюзій від чужих очей. Якщо поруч з тобою з'явиться хтось із «Вовчого лігва» або будь-яка інша небезпека, камінь стане гарячим і подасть нам сигнал. Де б ти не була, ми миттєво дізнаємося про це і прийдемо на допомогу.

Я опустила погляд на кулон. Бурштин лагідно мерехтів, торкаючись мого серця. Я подивилася на Артура, потім на Яна й Марка, які дивилися на мене з такою добротою і відданістю, що в очах з'явилися сльози радості.

— Дякую вам, — прошепотіла я, міцно стискаючи амулет у руці. — З вами мені зовсім не страшно.

— Ну що ж, команда, — посміхнувся молодий Шеф, повертаючи собі повністю людську подобу. — Магічний обід закінчено. Нам час повертатися до роботи. Ліє, сьогодні Ян навчить тебе робити наш фірмовий малюнок у вигляді лисички на лате. Думаю, у тебе вийде ідеально.

Я піднялася з-за столу, готова до нових затишних пригод. Вовки могли будувати будь-які плани, але вони ще не знали, наскільки сильною може бути дружба між простою дівчиною та трьома добрими лисами.