Розділ 16. Вільний порт «Нексус» - Соул позбувається своїх страхів

Соул

Моє пробудження було напрочуд приємним... Ніч пройшла в ніжному та спокійному фізичному коханні, пристрасних поцілунках та безлічі ніжних дотиків. Денис постійно торкався до найрізноманітніших точок на моєму тілі, які викликали у мене неоднозначну реакцію.

Він мовби вивчав мене, та й вчив мене. — Це все твої ерогенні зони, — казав він.

Потім робив мені масаж, потім просто лежали в міцних обіймах — а потім знову починалося все спочатку. Навіть кілька разів була близька, як мені здавалося, до втрати свідомості. Але Денис заспокоював мене, казав, що так і повинно бути. І що цими діями він стимулює синтез моїх гормонів любові та прив’язаності, звичайно, що до нього. Та ще й підготовлює мене та мій організм до правильного сприйняття найвищого прояву фізичного кохання. Також повідомив, що скоро й мені теж доведеться стимулювати синтез і його гормонів... А поки що майже всю ніч він вчив мене концентрувати увагу на своїх же відчуттях. Як пізно ми заснули, я не пам’ятаю, але пробудження було легким та приємним.

Ще трохи пробула в ліжку із заплющеними очима, не було жодного бажання знову поринати в щоденні справи на борту мого зорельота, але... Відкрила очі, і від мого гарного ранкового настрою не залишилося й сліду — Дениса не було ні в ліжку, ні в каюті. Навіть і сліду не залишилося в ліжку від його тіла. Чомусь мені стало сумно лише від того, що не змогла поділитися з ним своїм гарним ранковим настроєм.

«Так, дівчинко, швиденько приходь до тями і швидко до роботи», — наказала я сама собі. Я добре розуміла, що він командир ланки пілотів-розвідників, тому він повинен бути з командою, як то кажуть, «денно і нощно». Після виходу на поверхню космічної станції у його людей щось взагалі впав настрій.

— Тесс, сестро, мені необхідна порада. — Слухаю тебе, — відповіла вона. — Ти не можеш мене ввести в курс справ щодо нової ланки розвідників? Чомусь вони прийшли з прогулянки в дуже поганому настрої. Що могло так подіяти на них? — запитала я. — В мене є припущення щодо цього, але твоя думка для мене безцінна, і я не збираюся нею нехтувати.

— Соул, я вже провела сканування їх всіх, і виявилося, що це депресія, яка виникла у них відразу після повернення їхньої пам’яті. Вони усвідомили себе, свій стан, в якому знаходяться. Згадали свої сім’ї і зрозуміли, що більше ніколи їх не побачать. Самостійно впоратися їм з цією клінічною депресією буде занадто складно, скоріше за все, і неможливо. Тому пропоную допомогти нашими ментальними методами.

— Я згодна, Тесс, тільки більше ніяких несанкціонованих вторгнень у їхню свідомість. З мене досить і того, що я витерла один день з мізків всього екіпажу. Я тепер кожного дня думаю про це, тут вже й мені час надати таку допомогу.

— Соул, — перервала мене Тесс. — У нас, як то кажуть, на рівному місці зникли чотири члени екіпажу. Якби ти не витерла пам’ять про той клятий день, то, мабуть, нас вже шукали б по всіх імперіях. Якщо й це тебе не заспокоїть, то можу, звичайно, допомогти ментально, але не хотілося б це робити. Краще поговори з Денисом, він швидко тобі допоможе. Я бачу, що ваше тісне спілкування дуже гарно на тебе впливає, ти міняєшся прямо на наших очах. А ще я майже впевнена, що Денис краще за нас зможе вилікувати депресію своїм друзям. Він дуже сильний менталіст з нахилом до псионіки. Він ще не вміє повністю керувати своїми здібностями, але інтуїтивно він вже багато чого робить для свого розвитку. Так що рекомендую вам вдвох поговорити по душах з кожним пілотом окремо. І не відкладайте це на потім, так як ти відклала на потім прохання батька. Він просив тебе доповісти Алексу про те, що сталося на космічній станції "Базар".

Я почервоніла від сорому, дійсно ж обіцяла батькові. — Тесс, ми  сьогодні  вже  маємо вирушати до планети на відпочинок.  Зможеш доповісти мені про наш порядок дій на тій планеті?

— Так, Соул, вже все сплановано, нас поставили в чергу до орбітального ліфта тієї планети. Ми підійдемо у визначений час до космічного причалу, ви всі висаджуєтесь на причал, а потім ліфтом відправляєтесь на планету. На планеті  чекатиме транспорт, який відправить вас до орендованого нами готелю. Далі ти дієш на свій розсуд, я з «Блукачем всесвіту» відправляюсь на місце, де стоятимемо на рейді. Потім перейду в невидимий режим та повернусь до вашої планети, і стану на планетарну орбіту, на якій буду постійно знаходитись, десь над вашим готелем. Тобі ж буде завдання — знайти якесь непримітне приміщення в готелі, де ми розгорнемо портальний майданчик.

— От і добре, — відповіла я. — Зараз швиденько до Дениса та й попрацюємо з пілотами. А ти дай загальну команду збирати речі та готуватися на вихід.

Швидко знайшовши Дениса, дала йому непомітного стусана під бік. — За що? — здивовано спитав він. — За те, що вранці залишив мене одну в ліжку, — відповіла йому і швиденько поцілувала його. — Денисе, у нас з тобою термінова справа. Необхідно підняти настрій твоїм депресивним пілотам, бо ми скоро вже будемо висаджуватися на планету.

— Мила моя Соул, нікого вже не треба рятувати. Я з самого ранку почав спілкування зі своїми хлопцями, все їм розклав, як то кажуть, по поличках. І ти знаєш, вони якось відразу повеселіли прямо на очах, і я в їхніх очах побачив не розпач, а надію. Надію на те, що все буде добре.

— Денисе, в мене до тебе є ще дві справи. Я б сказала, в деякій мірі інтимні. — О-о-о, це я люблю, — відразу відізвався Денис. — Та ну тебе, — штовхнула я його легенько в груди, — я не про те... — Тоді пішли до мене в каюту, — відповів Денис, — поговоримо.

Як тільки за нами зачинилися двері, я не витримала і відразу повисла у нього на шиї, цілуючи Дениса в губи. Обережно підтримуючи мене за сідниці, Денис пішов зі мною на руках до ліжка. Присівши на ліжко та дивлячись в мої очі, коротко сказав: — Розповідай.

Я відразу стала ще більше червоною. — Денисе, тільки нікому не розповідай про це, добре? — спитала я. — Добре, — відповів він, ще й якось дивно на мене глянув, але став уважним чекаючи що я розповім.