Розділ 11 Правосуддя «Блукача Всесвіту» - ПОСТФАКТУМ

— Соул, прокидайся, — почула я ментальний голос Тесс, — ти вже трохи відпочила, цього достатньо щоб правильно завершити сьогоднішню операцію.

Відкривши очі, подумки почала збирати докупи всі події сьогоднішнього дня. І чим більше збирала — тим сильніше хмурнішала, але все одно залишалася спокійною. Раптом мені сяйнула думка — Тесс якось подіяла на мене, чому це раптом я така спокійна після таких подій.

— «Сестро», ходи до мене негайно — розповідай про всі події поки я спала.

— Соул, — відповіла вона, — все в порядку, не хвилюйся. Ти ж розумієш, що я ніколи не завдам шкоди — ні тобі, ні твоєму екіпажу. А тобі просто  допомогла відновитися після того стресу, що стався з тобою.

І перед моїми очима  знову постали картинки того жахіття, які я бачила на тій яхті. Згадався Денис — ось він обіймає мене, а я пригорнулася до його грудей та й плачу. Він погладжує своєю долонею по голові і щось шепоче мені заспокійливе. Потім промайнула в голові ще одна жахлива картинка — і ось я вже  втрачаючи свідомість, починаю падати на підлогу. Але знову  дужі руки Дениса підхоплюють мене на льоту. І  коли я приходжу до тями, то бачу як він тримає мене на руках мов малу дитину. Поряд стоїть наша лікарка, яка щось тицяє мені під носа, даючи понюхати щось з неймовірно жахливим запахом. Але від цього запаху моя свідомість миттєво повернулася. Я, обійнявши Дениса за шию, відчувала щось таке, мені раніше невідоме,неймовірно приємне відчуття. Потім Денис ступив до відкритого порталу — і ми миттю перенеслися до нашого зорельоту. Наступна картинка — ми знаходимося серед екіпажу, я на руках у Дениса та обіймаю його за шию. У всіх очі мов п'ятаки — це неймовірно, щоб така залізна леді як Соул проявила себе з такої сторони. Я, зашарівшись, попросила тихенько Дениса: — Постав, будь ласка, мене на підлогу...

Всі ці зовсім недавні події промайнули в моїй голові — і чомусь так сильно почало битися серце. І знову цей Денис — мене мов би зациклило на ньому...

— Добре, Тесс, — відповіла я вже спокійно, — вибач, будь ласка, видай мені повний звіт про всі свої дії поки я спала.

— Соул, — відповіла Тесс, — ти пам'ятаєш як ти мені сказала: «дорога сестричко, зроби це сама». Ти ж знаєш про наш з тобою ментальний зв'язок — тобі не потрібно мені щось розповідати чи щось роз'яснювати. Я і ти — ми вже як одне ціле, а отже спробуй сама переглянути ці події. Немає необхідності щось доповідати — вся інформація про події, що відбулися, вже в твоїй голові.

— Тесс, я ще ніяк не звикну до своїх нових можливостей.

Я знову впала на ліжко, закрила очі та почала концентрувати свою увагу навколо цих останніх подій. І я побачила яхту та три крейсери, що знаходились поруч неї. Я відразу зрозуміла, що то за крейсери — то було керівництво тих трьох піратських груп, які напали на яхту. Не дочекавшись повідомлень від своїх бойових груп, вони були змушені втрутитися в хід подій. Але було вже запізно — самих піратів ніде не було, яхта спокійно дрейфувала, її вогні світилися як завжди. Я звернула увагу як кілька ботів покинули крейсери та причалили до яхти. А потім і самі крейсери причалили.

А потім був постріл — один єдиний постріл. Це був згусток енергії, який у вигляді темної плями швидко полетів до цілі — і за мить на тому місці не залишилося нічого.

А потім я, за допомогою Тесс, на кілька хвилин приспала весь екіпаж та ретельно підчистила  їм пам'ять видаливши з  весь цей день. Підійшовши до Дениса, нахилившись над ним та легенько поцілувавши його в губи, промовила:  — Вибач, але я маю це зробити .

І поклавши на його чоло свою руку, прикривши очі, відправила імпульс ментальної енергії. Сама не розуміла — як я наважилася на такий крок. Звичайно, це було занадто сміливе і зовсім неетичне рішення, але це була життєво необхідна міра безпеки для всього екіпажу. Нехай колись мені буде соромно за таку поведінку — зате всі будуть в безпеці.

Пропажа такої кількості найбагатших осіб кількох імперій не залишиться непомітною. Скоро, зовсім скоро всі спеціальні служби тих імперій почнуть пошук. Безслідно щезла така величезна кількість відомих і багатих осіб. Звичайно, всі вони таємно збиралися на цій яхті — а отже ретельно прорахували всі свої дії щодо подорожі на такій незвичайній яхті. А отже ці служби на самому початку не скоро об'єднають одночасне зникнення цих людей з різних імперій. Але вони все одно прив'яжуть їхнє зникнення до тієї яхти. От тоді почнеться саме найцікавіше і найнебезпечніше — адже виявиться ще й пропажа трьох піратських угруповань.

І мовби все прорахувала — але так не буває. Все одно десь залишиться щось таке, що зможе вказати на нашу причетність до загибелі яхти та трьох піратських крейсерів. Прив'язати  нас до цієї події буде складно. Але раптом прийшла думка — я ж сама віддала помилковий наказ зібрати трофейні піратські боти, вони ще й досі  на магнітних причепах висять на корпусі. Негайно, віддавши наказ системі —  відчепити та й залишити  їх у гіперпросторі, в якому ми зараз знаходимося. Можна бути впевненою на всі сто відсотків — що їх ніхто і ніколи не знайде ці боти  в гіперпросторі.

З тієї яхти ми забрали тільки банківські карти на пред'явника. Це були найбезпечніші трофеї — адже ті багачі самі вжили всіх заходів, щоб їхні гроші ніде не засвітилися. Але залишався людський фактор — найнебезпечніший, це людська пам'ять. Тут, як то кажуть, і до бабки не потрібно ходити гадати — обов'язково хтось навмисне чи ненавмисне розповість про цю яхту. І цього буде досить, щоб ниточка привела до клубочка. Тому я вже була цілком впевнена в тому, що те  моє рішення було єдино та вірне. Адже  іншого виходу окрім того щоб стерте память екіпажу не було. А це значить що ця таємниця  загине тільки разом зі мною. А на майбутнє необхідно більше ретельніше готуватися до таких  небезпечних операцій.