3

Нагода пізнати справжню суть капітанші Віктору випала на другий місяць його служби на заставі. В той знаменний день він отримав свою першу зарплату. Гроші насправді були чималенькі, вистачило щоб розплатитися з деякими боргами, трохи допомогти батькам, а головне, тепер можна було вже стати гоноровим кавалером, і хизуватися перед однією дівчиною дорогими подарунками.

В рідне село юнак летів мов на крилах. По дорозі купив великий букет розкішних троянд, і не заходячи додому, поспішив до обійстя де мешкала Галя. Побачене там ошелешило хлопця. Дівчина стояла посеред вулиці, в обнімку з чужаком, і привселюдно палко та пристрасно цілувалася. Видовище було настільки нестерпним, принизливим і болючим для Віктора, що він не витримав і зламався.

Не тямлячись від розчарування та образи парубок, заскочив у найближчий генделик, і постарався там залити пекуче горе спиртним. Випив добряче, так, що сп’яну захотілося кардинально поміняти своє подальше життя. Першим кроком для цього мала стати прикордонна служба. Хлопець вирішив розірвати контракт та податися світ заочі, щоб тільки не зустрічатися з цією підлою зрадницею, і більше не бачити її оманливих очей.

Під’юджений дією алкоголю, Віктор не став відкладати справу в довгу шухляду. Ледь тримаючись на ногах, він попутками добрався до застави, і то треба ж було, першому командиру, якому юнак потрапив там на очі, виявилася капітанша.

– Сержант, струнко! – суворо гаркнула офіцер у спідниці, й сердитим тоном запитала – Що все це значить?

Віктор, не зважаючи на свій нетверезий стан, все ж зберіг останні крихти субординації, тому не тільки так-сяк виструнчився, але й зробив спробу віддати честь, і навіть невиразно пробурмотів язиком, що заплітався:

– У мене… особисті проблеми… Мене кохана дівчина… зрадила… Трясця її…

Критично глянувши на п’яного підлеглого, капітанша іронічно хмикнула і роздратовано наказала:

– Кругом. Марш в казарму. Завтра, коли прийдеш до тями, в усьому розберемося.

Хлопець беззаперечно підкорився наказу начальниці. Тицьнувши їй букет квітів, з він яким не розлучався весь вечір, парубок слухняно поплентався в казарму.

Наступного ранку, Віктор прокинувся з двох причин. Першою, було те, що його хтось почав настирливо тормосити. Другою – нестерпний головний біль, від якого здавалося мізки вибухнуть. З зусиллям розплющивши очі хлопець побачив біля себе днювального. Молодий строковик співчутливо посміхнувшись сказав що його терміново викликає капітанша. От і все, кінець службі, приречено думав юнак, безуспішно намагаючись крижаною водою змити з обличчя сліди вчорашнього похмілля.

Капітанша чекала на нього в своєму кабінеті. Жінка сиділа за письмовим столом, і щось клацала на клавіатурі комп’ютера. Перше що кинулося у вічі Вікторові була ваза з букетом троянд, котрий він вчора збирався подарувати невірній Галі. Не відриваючись від своєї роботи, начальниця в’їдливо поцікавилася:

– І що то вчора було? Мені писати рапорт?

Парубок приречено зітхнув і почав відверто про все розказувати. Вже на середині його розповіді, капітанша залишила в спокої клавіатуру, і почала уважно прислухатися до слів Віктора. Коли ж юнак закінчив своє пояснення, жінка деякий час задумливо мовчала, а потім підсумувала:

– Вікторе, ти непоганий сержант і маєш всі шанси, в майбутньому, стати хорошим офіцером. Не хочеться ламати твою подальшу військову кар’єру через такі нерозумні, легковажні вибрики. Тому рапорт про вчорашнє неподобство я, поки що, писати не буду, але в навчальних цілях покарати тебе зараз вимушена. Маєш три позачергових наряди в «зелену зону». Сподіваюся, тривала прогулянка пішки, вздовж державного кордону, вивітрить з твоєї голови всі ці дурощі.

Про таке символічне покарання, очманілий Віктор, і надіятися не смів. Віддавши честь капітанші він вже на виході не стримався й промовив:

– Дякую, – і швидко додав. – Може після всього цього сходимо на каву?

Вражена таким нахабством підлеглого, начальниця тільки й спромоглася що гаркнути:

– Геть звідси.