2

Повернувшись додому Віктор був дещо спантеличений, бо виявилося, що за час служби у війську змінився не лише він. Змінилося трохи й рідне село юнака, стали трішки іншими його вірні друзі, хороші приятелі та просто давні знайомі. Найбільш помітні переміни торкнулися Галини. За ці місяці що вони не бачилися, юнка подорослішала, зробилася ще вродливішою, й вже користувалася чималою популярністю в місцевих парубків.

Звісно, знайомі хлопці нізащо б не підклали такої свині Вікторові, і не стали б залицятися до Галі, знаючи що вона його дівчина. Та в село почали частенько навідуватися чужинці з недалекого райцентру. Чванливі городяни з’являлися на власних «іномарках» й спокушали недосвідчених сільських красунь пропозиціями, з’їздити з ними на круту дискотеку в нічний клуб, або весело провести вільний вечір в якомусь престижному барі міста.

Не одна дівчина піддавшись на ці вмовляння, в обіймах новоспеченого кавалера, щовечора зникала з села, прагнучи знайти такі бажані для себе нові розваги та незабутні враження. Не була винятком і Галя, яка разом зі своєю найкращою подружкою, теж стали своєрідними «жертвами» зайшлих донжуанів. Віктор частенько бачив їх обох в компанії цих пихатих городян. Видовище того, як вони разом бувало від’їздять від сільського клубу й зникають в нічній імлі, боляче краяло його серце. Та що хлопець міг вдіяти? Він розумів і не осуджував дівчину. Чужинці були при грошах, мали можливість хизуватися своїми авто, щораз привозили з собою дорогі подарунки. А він, бували такі дні, що не мав навіть тої копійчини, щоб пригостити її морозивом чи кавою. Напевне тому й погодився підписати контракт.

Власне, нова робота, відразу припала юнакові до душі. Нічого складного та важкого у ній не було. У війську нерідко траплялися випробування набагато серйозніші і виснажливіші ніж на заставі. А тут тільки й того, що пройтися пішки з десяток кілометрів, вздовж державного кордону, кілька годин постояти черговим на чатах, назубок вивчити статут прикордонника, і належно виконувати всі накази та розпорядження вищестоящого начальства, бути уважним на щоденних інструктажах. До відповідальності, пунктуальності і дисциплінованості, парубка добряче привчили ще в армії.

Доволі швидко Віктор став своєю людиною серед товаришів по службі. Завдяки приязній, компанійській вдачі, парубок без особливих труднощів заприятелював, як з кількома сержантами-контрактниками, так і з солдатами строкової служби. Непогано ставилися до нього й офіцери, котрі гідно оцінили старанність, кмітливість і завзяття молодого прикордонника. Всі окрім одного, заступника командира застави.

Ще за час своєї служби в армії, юнак неодноразово зустрічався з жінками в військовій формі. Та одна справа бачити офіцера в спідниці, на відстані, а зовсім інша коли він – твій безпосередній начальник. Заступником командира їхньої застави була саме жінка. В званні капітана, вона мала кепську славу серед своїх підлеглих. Побратими Віктора, поза очі, недолюблювали її за надмірну суворість, вимогливість і принциповість. Більшість офіцерів, напевне теж, через це неприховано сторонилися капітанші.

Правдиві були такі нарікання, чи ні парубок не знав. Деякий час молодому прикордоннику просто не доводилося близько стикатися з лиховісною начальницею. Звісно він був на всіх її інструктажах, кілька разів робив рапорти після нарядів, а якось навіть отримав зауваження за неохайність, бо не встиг перед зміною поголитися. Та хіба з таких розрізнених фрагментів можна було скласти цілісну картину вражень про жінку?