— 29.

Її кінцівки заніміли. Вівіен навіть кліпати перестала. Не зводила погляду з капітана Кальда, її мозок вперто не пропонував жодного виправдання. Якусь мить вона мовчала, чітко усвідомлюючи – це глухий кут. Артефакт не дозволить збрехати. Відповіді не оминути.

— Як ви зрозуміли? — усе ж спробувала потягнути час.

Кальд не відвів погляду.

— Не одразу. Смуга перешкод стала першим сигналом. Можливо, ти й відчувала блокування магії. Але після того, як ти завершила проходження, артефакт вийшов з ладу. Я вирішив, що його давно не перевіряли. — Пауза. — Друге – купальня. Там не просто зламалася система. Її було анульовано.

Вівіен мовчала.

— Порядок подій можна було переставити місцями. Спершу все виглядало випадковістю. Але остаточно все стало на свої місця, коли я попросив тебе написати звіт на капітана. Тоді я принюхався.

Вона ледь помітно здригнулася.

— Принюхалися?

— До твоєї магії, — спокійно відповів він. — Вогонь має стабільний запах. Дим, гіркота. Твоя – ні. Вона пахне стиглою вишнею і цвітом магнолії.

Вівіен вперше чула про запахи магії. В її голові це не вкладалося – запахи, характеристики, класифікації.

— Вам стало відомо тільки через запах?

— Це рідкісне вміння – відчувати магію через нюх, — без тіні хизування пояснив Кальд. — Твій я не відразу вловив. Магія Дейрана перебивала. Але зараз відчуваю чітко. — Він зробив крок ближче. — У підручниках кожній стихії присвоєно запах. Так само – аспектам. І так само – таким рідкісним вмінням. Тож без сумнівів, ти – лібрис. Чи не так?

Артефакт на столі лишався тихим. Чекав. Правда й справді тут мала свою вагу.

— Так, — видихнула вона. Безглуздішого розкриття своєї таємниці вона й уявити не могла. — Яку угоду ви хочете анулювати?

Кальд ледь підняв брову.

— Який бойовий настрій. — Його голос став твердішим. — Перш за все, мене цікавість, чи ти достатньо опанувала свої вміння?

— Настільки, щоб зрозуміти: це не дар Богів. Це радше прокляття.

— Через те, що ти руйнуєш систему світу, який тримається на магічних угодах?

— Ні, — Вівіен вперше не відводила погляду. — У цієї магії є ціна. І вона ніколи не попереджає, що забере натомість.

Кальд на мить замовк, прожовуючи її слова.

— У якому сенсі – забере? У книгах нічого не сказано про побічні наслідки.

— Бо це не досліджено, — жорстко відповіла вона. — Якби лібрис можна було безпечно вивчати, про це писали б у трактатах. Якби така магія могла спокійно існувати, її б боялися відкрито. А не самі носії приховували свої здібності.

Кальд слухав уважно. Без іронії.

— Розмикання угод, послаблення присяг, порушення договорів, зняття обмежень, — продовжила Вівіен. — Кожна дія має ціну. Високу. І ніколи не знаєш, що саме буде взято. — Вона зробила короткий вдих. — Молодість. Частину магії. Роки життя. Голос. Пам’ять. Інколи – щось дрібне. Інколи – незворотне.

У кабінеті стало тихо.

— Тобто кожне анулювання – це своєрідна рулетка? — спокійно уточнив Кальд.

— Ні, — її голос став нижчим. — Це рахунок. І я ніколи не бачу його наперед.

Артефакт лишався безмовним. Він визнавав правду.

Кальд повільно відкинувся на спинку крісла. В його погляді більше не було скепсису.

— І скільки разів ти вже платила?

Питання вдарило точніше за будь-яке звинувачення. Вівіен мовчала. Бо відповідь на це він точно не хотів би почути.

— Рахунок не мені виставляють, — вона знизила плечима, підкреслюючи те, що буквально збивало з ніг завжди тих, хто дізнавався про її унікальні вміння.

— Це як?

— Припустимо, ви маєте магічну угоду, і просите її розімкнути. Я виконую ваше прохання, після відбуваються наслідки. І доля обирає, хто їй за це заплатить. Це можете бути ви, хтось із вашої сім'ї, або той, з ким була вкладена угода.

— Маячня, — Кальд стрімко підвівся. — Який зиск в таких здібностях з такими наслідками.

— Якби я знала відповідь, повірте, не стала б її від вас приховувати.

— Гаразд, — він важко видихнув. Підвівся, провів зігнутим вказівним пальцем під носом і кілька разів пройшовся кабінетом. — Чи існує спосіб… лазівка, яка дозволить визначити, хто саме сплатить ціну?

— Не знаю, — правдиво зізналася Вівіен. — Я не маю наставника, який би мене в цьому скеровував. Ці здібності є, і є. І дізнаватися про їх наслідки, через особистий досвід, не надто було радісно.

— Тобі зробимо так, — він зупинився поруч з нею, стоячи буквально над головою. — Я приховаю твоє прізвище у звітах, паралельно спробую знайти спосіб, щоб ти змогла обрати конкретну людину, хто заплатить ціну за розмикання угоди. Підводься, — Орвен кинув короткий погляд на двері.

— Дякую, капітане, — вона була щирою.

Вівіен підвелася, їй було трохи незручно, оскільки Орвен все ще знаходився дуже близько.