— 27.

Від Орвена віяло кригою, холодом. І попри те, що Вівіен мало речей боялася у своєму житті, але чомусь капітана Кальда хотілося включити в той список, де є ще кілька людей, яких варто обходити стороною. Хоча цей страх був короткоплинний, і радше через те, що вона чудово знала його відношення до неї, і те, що саме їй потрібна послуга від нього.

— Можна увійти?

Короткий, майже недбалий кивок у бік дверей, а після прочинив їх. Без зухвалості.

— Прошу.

Аркель увійшла, серденько її схвильовано калатало. Не любила вона щось просити, ні в кого і нічого. Чомусь це викликало в неї відчуття приниження.

— Ви завітали точно не для обговорення своїх покарань, чи не так?

— Чи не так, — повторила вона останні слова капітана, спостерігаючи як він не кваплячись прямує до свого стола й сідає за нього.

— Прошу, — він вказав рукою на стілець.

— Я б хотіла з вами поговорити.

— Навіть не мав сумнівів, — без зверхності, але в словах відчувалася легка іронія.

— Наше спілкування почалося досить екстравагантно, — Вівіен підбирала кожне слово, й сама до кінця не бувши впевненою як же “правильно” просити про послугу того, хто гострив на неї зуби. — Я б хотіла це виправити і…

— І що ви хочете мене попросити? — прямо запитав Орвен, збиваючи з пантелику Вівіен.

— Так очевидно?

— У вас все на лобі написано. — Він шумно видихнув, відкинувся на спинку крісла, й склав руки на грудях, легко погойдуючи лівою ногою. Його погляд був спрямований на стелю, ліниво, так, мов розповідати їй очевидні речі, було нудьгою. — Дивіться, як все це виглядає для мене: прийшла новобранка в стіни академії, на якій капітанський слід. Куди не глянь, капітан Олдріш крутиться біля вас, і вразі каверзної ситуації, опиняється поруч. Покарання – він вирішує. Смуга перешкод без магії – він тут як тут. В чому секрет такого зв'язку? Якщо відповісте чесно, тоді я вислухаю ваше прохання.

— Й справді очевидно, — Аркель опустила погляд в підлогу, поклала руки на коліна, зчіплюючи пальці в замок. — Я закохалася в капітана Олдріша, — зізнання вийшло схвильованим, її голос тремтів. Одна справа подумки це визнавати для себе і зовсім інша справа говорити це в голос іншому капітану.

Її слова привернули увагу, ту саму увагу, оскільки Орвен свердлив її поглядом, так, мов кожне її слова зараз мало неймовірну вагу. Мимоволі він скосив погляд в бік, десь на стелаж, де стояли книги й різних розмірів фігурки, які Вівіен не встигла розгледіти. Та вона точно знала, десь серед них стояв той самий артефакт, який вловлював брехню.

— Закохалися? — кутик його губ здригнувся, не то від усмішки, не то від стриманого викривлення.

— Не змушуйте мене повторювати зізнання, — щиро попросила Вівіен. — Ми вперше зіткнулися в Рубіновому будинку, мимобіжно, але цього було достатньо, щоб я захотіла вступити до академії.

Подив відобразився на обличчі Кальда, ніби такого в реальності не буває.

— Коли саме ви зустріли капітана Олдріша?

— Близько двох тижнів назад. Я працювала тимчасово у Рубіновому будинку, мені потрібні були гроші, — щирість та правда грали на руку, і досить добре замилювало очі. — Коли я зустріла капітана Олдріша, зрозуміла, що він той самий, хто врятує мене від біди. Звісно це розуміння сталося не відразу. І тепер тут в академії… коли я зустрілася з ним, — її щоки почервоніли, погляд все ще був прикутий до підлоги. — Я поцілувалася з капітаном. І це почуття ошелешило мене.

— Ось як залишився слід його магії.

— Я не мала наміру використовувати цей зв'язок для поліпшення свого перебування тут, чи отримати якісь привілеї.

— Припустимо, що я повірив у ваші дівочі щирі почуття до того, хто цього не заслуговує, — Кальд зм'якшився. — Питання вашого прохання лишається відкритим. Що вам потрібно?

— Як би це правильно сказати, — вона зітхнула, й підняла погляд на капітана. — Чи є можливість, приховати у звітах моє прізвище, коли будете подавати папери королю?

— Що?

Риси його обличчя затверділи, і Вівіен помітила, як на щоці нервово сіпнувся м’яз. Аркель відразу нервово замахала руками, щоб пом'якшити власні слова, які виглядали як зрадою.

— Не подумайте зайвого. Я не маю кримінального минулого. Я просто маю нареченого, від якого досить негарно втекла. І якщо він дізнається, що я тут…

— Він по вас прийде, — завершив Кальд за неї.

— Так.

— І ви, звісно не хочете цього?

— Так.

— Навіть, якщо вашого прізвища не буде в тому списку, ви все одно закінчите програму і…

— Три місяці. Мені потрібно три місяці пробути в академії, а далі я зникну. Небажаний шлюб, і досить небажані почуття до капітана. Це не те, що можна вирішити простими словами. Ні те, ні інше не входить в мої плани на життя. В обмін на приховання мого прізвища у звіті, я могла б щось зробити для вас.

— Цікаво, — він пальцями постукотів по столі, дивлячись на Вівіен, обдумуючи її слова, й складаючи пазли у своїй голові. — Що ж ти можеш зробити для мене? Я капітан військового легіону. В мене є достаток, шана короля, я маю практично все.