— 19.

Вівіен йшла попереду капітана, який турботливо склавши руки в кишені йшов позаду. Чи болів їй нанесений удар? Безсумнівно, але продемонструвати це – було нижче гідності Аркель.

— Тобі не обов'язково мене супроводжувати до кабінету цілителя, — складені руки на грудях йти їй не допомагали, але чудово справляли враження роздратованої, і тої, кому не боліло. А боліло їй ще б пак.

— Правила академії зобов'язують мене…

— Не тринди! Нічого тебе не зобов'язує, якщо я сказала, що зі мною все гара… — слова самі десь попливли, власне як і картинка в очах, і ноги підкосилися невчасно, прямо перед кабінетом цілителя.

Замість болісного зіткнення з підлогою, Вівін відчула теплі, міцні руки капітана. І вона вкотре впевнилась, що парфуми в нього були запаморочливі в прямому сенсі.

Дейран підхопив її з такою легкістю, ніби вона важила не більше перинки. І з такою ж легкістю відчинив двері. З ноги.

— В мене тут новобранець. Під час практики отримала травму. Оглянете?

— А в цілительській роблять щось інакше? — фиркнула досить грудаста леді з рудим волоссям. Поправив середнім пальцем окуляри, вона підвелася зі свого місця, й досить галантно рукою прийняла шторку із завіси, вказуючи на ліжко. — Кладіть свою потерпілу. Героїчно врятувати вам її не вдалося. Вчасно зупинити – також, — в такому ж гонорі продовжила цілителька. — Флейліса Олден, — представилась вона дивлячись на новобранця. — Ти?

— Вівіен Аркель, двадцять п'ять років, — мов зачитав звіт, сказав Олдріш.

— Дякую Вівіен, за відповідь, — Флейліса дістала зі столика фіолетові гумові рукавчики, одягаючи їх. Кінчики її пальців відразу блимнули фіолетовим сяйвом з магічними рунами. — Не хвилюйся, — помітив подив на обличчі новобранця, відразу цілителька вирішила роз'яснити. — Біла магія. Нею я сканую пошкодження. Здебільшого внутрішні.

— Аа, ясно.

Флейліса почала водити над Вівіен руками починаючи з голови і закінчуючи кінчиками пальців на ногах, руни на пальцях час від часу спалахували. Фіолетове сяйво згущувалося, ніби повітря ставало густішим там, де проходили її пальці. Руни змінювали форму – з рівних, чітких символів вони час від часу ламалися, розсипалися на дрібні іскри, знову складалися в нові комбінації.

Над грудною кліткою світло раптово потьмяніло. Флейліса ледь помітно примружилася, затримала руки, ніби прислухаючись до чогось, що чула лише вона.

— Мм, — коротко мугикнула. — А ось тут уже цікавіше.

Її пальці ковзнули вздовж правого боку, і рунічне сяйво різко спалахнуло темнішим відтінком, майже з бордовим підтоном. Одна з рун тріснула, мов скло.

— Два зламані праві ребра, — констатувала вона без емоцій, професійно. — Друге і третє. Зі зміщенням, але без подарунків у легені. Можеш радіти.

Рука опустилася нижче, і світло знову змінило характер – стало темнішим. Флейліса повела долонею повільніше, майже обережно.

— І внутрішня кровотеча, — додала так само спокійно. — Не масивна, але достатня, щоб ти зараз почувалася героїнею, яка трохи переборщила з самопожертвою.

Вона нарешті відвела руки, руни на пальцях згасли, залишивши лише слабкий фіолетовий серпанок.

— Жити будеш, — підсумувала цілителька, знімаючи рукавички й кинула їх до кошика. — Але якщо ще раз хтось вирішить “випадково не випадково” влучити в тебе потоком – я візьму подвійний тариф з академії. За дурість і за повторний візит.

Флейліса глянула на Олдріша поверх окулярів.

— Забирайте свою новобранку з полігону. І бажано – якомога далі від ентузіастів зі стихіями. Чарівна пігулка за день ребра їй не зростить. Два може й три дні буде вдосталь. Постільний режим, і звісно ніяких тренувань. — Вона перевела погляд на обтислий тренувальний комбінезон Вівіен, який після польоту по вкритому інеєм полігону вже встиг забруднитися. — І зніми це.

Вівіен опустила погляд на власну форму.

— Що?

— Цю форму. Вона для тренувань, а не для відновлення. — Флейліса відчинила нижню шухляду столу й витягнула складений комплект одягу. — Ось. Звичайна академічна форма. Чиста. Переодягнешся за ширмою.

Вівіен уже хотіла забрати одяг, але Олдріш випередив її й узяв комплект із рук цілительки.

— Я сам.

Флейліса повільно підняла брову.

— Ви збираєтеся ще й переодягати свою новобранку?

— Ні.

— Тоді негайно віддайте їй одяг!

Олдріш без жодного слова простягнув комплект Вівіен.

Вона забрала його, ховаючи за ширмою роздратування, яке чомусь стало сильнішим після його абсолютно спокійного погляду.

Через кілька хвилин тренувальний комбінезон залишився на лаві, а Вівіен вийшла у звичайній академічній формі. Волосся вона навіть не встигла як слід пригладити.

— Термальні води? — раптом озвучив капітан.

— Перепрошую? — Флейліса знову глянула на капітана із під окулярів.

— Якщо випити вашу чарівну пігулку й зануритися в термальні води Наяш?